Хтось пише на заборі, інший пише книжки, хтось просто пише... Четвертий ставить знаки, якісь символи, позначки. Наступний робить малюнки, вирізьблює графіті; вишкрябує, випилює, розмазує, друкує, виводить, малює, тисне, витягує, складає, виливає, формує, штампує, черкає, графить. Графить будь-що: букви, ієрогліфи, знаки, символи, слова, малюнки, вказівки, штампи, печатки, герби, назви, марки. І все це годі й перелічити, годі перечитати, переглянути і переслухати. Натомість можна придивитися до найпримітніших, найцінніших знаків, які оточують нас. Зазирнути під їх основу, щоб задовільнити цікавість пізнання того, про що вони мовчать.

Лінії, натяки, цифри, слова; нестримний потік інформації. Щось пізнається, а щось губиться. Але чи навіки?! Просто падає під ноги, замазується штукатуркою, заліплюється цеглою, замизгується пилюкою, затирається підошвами і часом. Але в один момент воно виринає на поверхню. Життя-бо динамічне й іноді воно вертає дихання отаким, здавалося б, статично втраченим речам...

Отже, старі написи, притрушені плином подій! Вони навколо і їх багато. Зроблені сьогодні, вчора, позавчора, а може сто років тому, чотириста чи дев'ятсот. Старі написи на обличчі міста - це свідки минулого та учасники теперішнього. Усіляких подібних речей в Луцьку чимало. Кожен займає своє давнє місце і розказує певну історію. Я довго збирав їх по клаптиках у найрізноманітніших та найнеочікуваніших куточках нашого міста. Спочатку це були окремі фрагменти. Але з часом вони накопичувалися, аж поки не почали поєднуватися у певний образ, класифікацію, різні групи; аж поки не натякнули на певний силует, що його можна зібрати із цього непростого пазлу. Звісно, ніколи не можна таку роботу вважати завершеною, адже як виявилося, ніколи не знаєш, що і де тебе спіткає нове. Отже, запрошую зачитати ту колекцію!

Найдавніше, про що можна говорити - це книга. І книга ця називається стіна церкви Івана Богослова, збудована в 1173 році. На сьогодні власними очима я ще не бачив того, що там є, але аби не втрачати повноту опису у даній статті, вкажу на це з інших джерел. Це фрагменти молитов та грецькі написи, а також ім'я "Яков". Це може бути ім'я когось із тих, хто причетний до будівництва храму. Виглядає так (шукати в замкових підземеллях).



Свою окрему величезну групу становлять написи на стінах замку. Їх сотні! Ось типовий приклад клаптика стіни.



Ще одну групу складають написи на та у костелі святих Петра і Павла. Епітафії, меморіальні дошки та інше. Цього так багато, що про це варто писати окремо. Одна із зовнішніх дошок (сказано: Апостол Петро - перший понтифік Риму).



Меморіальна дошка з інтер'єру.


Якщо костельними та замковими написами можна пересититися, то з іншими далеко не так. Кожен з них - непримітна крупинка у навколишньому середовищі існування. І вони розкидані по досить немалому ареалі. Але не будемо забігати аж так далеко. Спочатку подивімося під ноги. Що там? А саме там почалося дослідження окремої групи написів, які я називаю бордюрними. Багато хто, мабуть, бачив таке:



Тут написано: Zarząd miejski m.Łucka - міський уряд м. Луцька. Ці бордюри були виготовлені за часів Другої Речі Посполитої. Подібні бордюри є і на інших вулицях. Усі польські бордюри виглядають трохи жовтуватими зі скругленими краями. Інколи трапляються загнуті буквою Г.

А ось щось зовсім інше і не пов'язане безпосередньо зі словом Łuck. Поки що Шеплери знайдені у двох місцях.



Схожі штампи трапляються і на плитках того часу. Ось один із таких численних.



Дуже цікавою була знахідка на одній вулиці. Зустрічається лише в одиничному випадку. Лише кілька бордюрів із затертими оригінальними написами. Виглядає цей штамп лінзоподібно. По контуру щось написано (дуже важко прочитати), а всередині - найімовірніше той самий SZEPLER. Із написаного на ободі штампу вдалося прочитати таке: "FABRYKA WYROBOW ...WYG" i "ŁUCK ... "



Окрім цього, ще можна знайти невеличкі модифікації цих написів на плитах: кілька видів зі штампом міського управління та два види штампів фабрики Шеплера. Інколи трапляється просто слово ŁUCK.

Чи знаєте ви, коли в Луцьку почалося створення водно-каналізаційної системи? Все правильно - всередині 1920-х. Як цікаво, що на вулицях досі можна побачити первинні водні та стічні люки! Ось, наприклад, цей поки що зустрівся лише на двох вулицях - отже, таких люків-ґраток є тільки кілька штук.



А ось більш поширений люк та його різні модифікації:



Нетиповим для свого і дуже оригінальним для Луцька часу є люк фірми Herzfeld & Victorius S.A. Grudziądz, яка була магнатом у своїй галузі в поморських воєводствах Польщі. Місто Grudziądz знаходиться на півночі теперішньої Польщі. В Луцьку був знайдений аж один такий люк. Але через два роки зовсім на іншій вулиці щастя продублювалося.



Люки з польськомовними написами цим далеко не обмежуються. Але перейдемо до Другої світової війни, бо з того часу, було знайдено лише поки 2 люки. Один із них мирно собі лежав на самісінькому Театральному майдані. Та коли зробили реконструкцію покриття у цьому році, люк безслідно зник. Можливо, будівельники його просто викинули, а потім хтось те сталеве колесо здав на металобрухт, щоб купити горілки...



В Луцьку є немало старих цвинтарів, де можна знайти різні епітафії та написи на пам'ятниках. Фору усім дає, звісно, бернардинське кладовище, від якого, правда, мало що залишилося. Найстарішим пам'ятникам майже 200 років. Але не можна пропустити повз увагу один дуже цікавий об'єкт в іншому місці - залишки пам'ятника на колишньому вознесенському цвинтарі на теперішній Івана Франка. На сьогодні там уже проведені роботи із очищення території, а ще не так давно прямо край стежки валялися уривки чиєїсь пам'яті. Ось один із таких уламків щось говорить нам із кінця ХІХ століття.



Зазвичай старі епітафії писалися польською і російською мовами. А ось напис чеською на старому вже тріснутому пам'ятнику на чернчицькому кладовищі (на цьому кладовищі є що почитати і на що подивитися).



Коли музикант грає на вулиці, більшість людей кидають йому гроші не з подяки, а чисто автоматично, бездумно, бо-так-прийнято, бо це людина, яка виконує якусь роботу. Проте буває, хтось кладучи гроші, кине якийсь погляд, або зробить певний жест, на який музикант зверне увагу. Тоді стає зрозуміло, що між ним та перехожим встановився певний зв'язок, живість і розуміння. Так само і з будинками. Проходячи повз якийсь із них, людина може просто сприйняти його як річ, призначену для постійного життя. Але варто лише подивитися під іншим психологічним кутом, поглянути на декор, обдивитися його як ціле і в деталях, задерти голову догори, як одразу виникає нове сприйняття. Це вже не просто місце, де живуть люди. Це творчість архітектора, продукт міської цивілізації і навіть вираження доби...

Колись була певна традиція ставити дату будівництва на споруді. Блукаючи містом, в очі кидаються найбільш примітні написи на кшталт таких:



але уважніший погляд знаходить їх і в дуже непомітних місцях, як от цей, що складається з двох частин по дві цифри на протилежних кінцях будинку, які утворюють цілу дату:



Є написи, які розміщені не безпосередньо на стіні, а на якійсь декорованій частині будинку, на заборі, на кованих перилах і т.д., як ось:




Не можна пропустити напис усім відомого в Луцьку (а колись в усій імперії та на міжнародних виставках) топоніма і торгової марки. На жаль, дерева навіть у безлисту пору року заважають нормально сфотографувати:



Як і в кожному правилі, тут є винятки. Існують спеціальні написи, які або зустрічаються тільки один раз, або не можуть існувати більше, ніж в одиничному випадку. На підлозі братського монастиря є кілька цеглин, напис на яких не можна прочитати. Достеменно невідомо, коли ті цеглини були виготовлені. Форма їх вказує на старість, можливо, вони дійсно походять з XVII ст., коли монастир будувався. В одному ресторанчику є цеглина із заводу Luczanin (на сьогодні не існує) пана Глікліха.

Але ще цікавішою є плита, яка лежить собі мирно перед лівим крилом тринітарського монастиря. За часів другої Польщі існувала організація L.O.P.P. (Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej) - Ліга повітряного і протигазового захисту. В Луцьку було летовище L.O.P.P. там, де зараз будинки між проспектами Грушевського та Перемоги. Так от, ця плита:



Напис каже "чи є членом L.О.P.P." - важко сказати, що це означає, адже зрозуміло, що фраза вирвана з контексту.

Ще одним одиничним екземпляром є годинник на вежі кафедри. Як не дивно, але він показує саме той час, коли зламався.)



А ці написи уже відображають магдебурзьку історію Луцька. Адже це є надмогильною плитою луцького бурмістра - посади в магістраті, які утворювалися після надання містам Магдебурзького права. Посада бурмістра еквівалентна теперішньому міському голові. Написи походять із 1560-х років.



Тепер система пазликів уже чіткіше виявляє історичний малюнок міста. Скільки написів - стільки й відображень кожної епохи. Ось вам всі наявні зразки - старокиївська кирилиця, латинь, польська, чеська, російська, (а ще десь має бути єврейська, караїмська, були німецькі...), різні числа, знаки, штампи. Серед них можна і загубитися. А як цікаво знаходити отакі старі речі десь під ногами чи над головою! Котрісь із них існують набагато довше, ніж людське життя - в тому їхня сила і чарівність. В тому їхній шарм - бути частинкою великої історії.