Країна готується відзначити своє головне свято – День незалежності. Нашій незалежній державі уже - дев’ятнадцять.
За ці роки відбулось чимало змін. Насамперед, змінилось наше сприйняття державотворення – романтичні уявлення про незалежність трансформувались у переконання: від кожного з нас залежить коли наша країна досягне розквіту та посяде належне їй місце у світовому співтоваристві.
Ми довго чекали і давно сподівались. Це – правда. Наші бажання - обґрунтовані, а прагнення - справедливі. Але до всього ми маємо зрозуміти, що демократія це – процес, а не факт. Що свобода слова, дії і вибору повинна поєднуватись зі свободою відповідальності – суспільної та особистої. Це важливо.
Спершу мусить змінитися психологія громадянина і лише згодом – середовище, яке громада сама і змінюватиме.
Незалежність і суверенітет – це важливі передумови, що дали нам шанс розбудовувати свою країну за власним розсудом. Але це тільки передумови, решта – у наших руках.
Успіх країни і добробут її громадян ліпляться мільйонами і мільйонами рук. Нас чекає велика праця. Вона вимагає від нас цілеспрямованості, стабільності, взаєморозуміння і єдності.
У нас сьогодні важливе завдання – побудова нової країни. Це, без перебільшення, і є реалізацією масштабного національного проекту. Йдеться про перетворення нашої країни, в якій жити нам і нашим дітям, яку ми, можливо, навіть того не усвідомлюючи, будуємо своєю працею щодня. Це має бути проект усієї нації, усього суспільства, яке має усвідомлювати, що саме воно будує. Адже у кожного з нас є особисті плани, свій осібний проект будівництва власного життя чи власного дому. І ми завжди намагаємося робити так, щоб наші наміри реалізувалися якнайуспішніше. А щоб країна стала комфортною для кожного, наші власні проекти мають співвідноситися з проектом держави.
Як стверджував авторитетний філософ - «Держава це - насамперед план дії, програма будівництва. Вона закликає людей до спільної роботи. Держава не кревне споріднення, не спільність мови або території, не сусідство. Це завжди заклик, який одна група людей звертає до інших груп, аби гуртом щось робити. Справа ця, хоч якими були б її проміжні ступені, зводиться до створення якоїсь нової форми життя. Держава невіддільна від проектів життя, програми справ чи поведінки». Ось так просто і розумно сказав філософ.
Сьогодні ми повинні йти вперед. Ми не можемо будувати країну за рекомендованими кимось сценаріями, тому що ми - інші, і у цьому - особливість нашої країни. І потрібна вона нам для того, щоб зберегти все найкраще і перспективне, що є у нашому способі життя, у наших цінностях. Можливість мати свою державу – це можливість захистити свій власний спосіб життя, свою родину та друзів.
Якщо ми не навчимося будувати власну державу, то нам доведеться жити за чужими правилами. А у нас є власні, перевірені віками, добрі правила.
До беззаперечних цінностей належить мова, література, культурні традиції загалом. Особливою цінністю була і є віра в Бога та віра в добро.
Ми вміємо працювати, вміємо заробляти і вміємо так розпорядитися заробленим, щоб воно прислужилося зміцненню того укладу, який є основою нашого життя і створює добробут для дітей наших. І це теж є особливою цінністю, як і ще одна наша гідна риса – довіряти тому, з ким маєш справу.
У нас чудові люди – роботящі, порядні, вмілі й великодушні. У нас могутній науково-технічний та інтелектуальний потенціал. Світ аплодує нашим фахівцям, митцям та спортсменам. Нарешті, у нас найкрасивіші у світі жінки!
І ще скажу про гордість. Нам сьогодні є чим пишатися, нам є що показати світові не як проблему, що потребує допомоги з-за кордону, а як доказ того, що Україна була, є і буде!
А ще авторитетний філософ сказав: « …Право на політичну єдність дається не минулим, а майбутнім. Не те, чим ми вчора були, а те, чим усі разом будемо завтра, - ось що об’єднує нас в одну державу». Справедливо і мудро.
Можна знести і перейменувати все і повсюдно, повісити в установах портрети всіх гетьманів, написати патріотичні гасла, настворювати суперечливих героїв. І нічого не відбудеться.
А можна перестати ятрити давні рани та завдавати одне одному нових і усвідомити, нарешті, що держава – «це те, чим ми будемо всі разом завтра». Шанс визначити це «завтра» у нас поки що є. Якщо не вдалося реалізувати його досі, треба зробити це тепер. Намагатися довести, що ми - не населення, а громадяни. Притому відповідальні. А завдання влади – запропонувати цей самий національний проект – план побудови українського дому. Попри заяви скептиків із числа опонентів, сьогодні влада запропонувала концепцію цієї роботи, а план деталізується і буде представлений восени. Оскільки рік тому ми ще не розуміли реального масштабу проблем, та й сам план має бути вивіреним і чітким. Над цим і працює влада.
Будь-яка політика це - відчуття громадського пульсу. Тому потрібен відвертий та принциповий діалог влади з громадянами. Влада готова прямо дивитися в очі громадянам і обґрунтовано пояснювати свої дії, розуміючи, що окремі з них є дуже непростими і відверто непопулярними, але - вимушеними і конче потрібними.
Влада прагне створити сприятливі умови, щоб людина мала можливість вільно зробити вибір і втілювати його. І сама влада буде прикладом активних, послідовних і творчих дій. Будуємо нову країну.
Шановні земляки! Хочу щоб кожен з нас і усі ми загалом стали незалежними від байдужості, відстороненості, протиріч, дріб’язкових амбіцій. Хочу аби владу і громаду об’єднала спільна праця на благо села, району, міста, області, на благо Держави.
Хай кожному з нас вистачить мудрості, мужності і сили волі для того, аби будувати нашу державу, берегти суспільну злагоду, утверджувати принципи демократії, виявляти ініціативу і брати відповідальність.
З Днем незалежності Вас, шановні друзі!