Досить часто моя робота заносить мене в Крим. Що не може не радувати, оскільки тренінг, нарада або конференція в Криму приносить більше емоцій, ніж у лісах під Житомиром...
Крим різний...
Прекрасна природа.

Море, сонце, гори, зелень...

Але...
Мої щорічні відвідини Криму дозволяють свідчити про те, що він, мабуть, ніколи не перетвориться у туристичну Мекку. А хотілося б...
Високі ціни, зовсім не обґрунтовані. Весь патріотизм зводиться нанівець, коли в Туреччині, наприклад у Кемері, який дуже схожий до Криму, ти маєш класний відпочинок з нормальним сервісом удвічі дешевше.
Як влучно висловився один столичний журналіст, що в кримчан є славне минуле: санаторійний відпочинок совєтських громадян (всесоюзная здравніца), держзамовлення і тд тп... і очікуване майбутнє: разом з Росією, комуністами, руським єдинством .... Хтось у майбутньому не буде їм заважати: Європа, США, незалежна Україна... Але не має слова „сьогодні”! Вони славно ностальгують або мрійливо думають про майбутнє. А сьогодні, тут і зараз...
Жителі Криму залежать від піврічного сезону. Вони не завжди привітні. Думаю кожен може згадати не надто приємну комунікацію з місцевими. Хоча у травні вони добріші, ніж у вересні. Це моє власне спостереження. У травні сезон лише починається і кримчани сподіваються на хороші прибутки. А у вересні вони вже підраховують доходи, які, видно, їх не задовольняють і злість виливається на туристах.
Крим все не може позбутися синдрому постсовєтського курорту. В Крим їде багато хто, особливо це стосується росіян, за НОСТАЛЬГІЄЮ.
На набережній Ялти нас зустрів Ленін і плакат до Дня захисту дітей, який місцеві активісти Міжконфесійної ради Криму, чомусь розміщають саме біля підніжжя символа атеїзму, негуманності і насильства.

Хто хоче постсовєтського ностальгічного дорогого туризму - Welcome to Crimea!
P.S. Хоча повітря там неповторне, ніде більше такого немає!