На сьогодні ми констатуємо, що економіка, фінанси в державі перейшли в приватні руки і в багатьох випадках  не представників корінної національності. Олігархи жиріють, а держава не має коштів на реалізацію програм боротьби з бідністю, снідом, туберкульозом, дитячою безпритульністю та інших.
Залишилася земля , запровадженню офіційного ринка якої очікують транснаціональні компанії і іноземні фінансові магнати. Земля – вічна, гроші – приходяще.
Ті, хто приймав рішення про таке розпаювання землі, як це відбулося в нашій державі – були недоумками,  які  за власне збагачення продали інтереси народу серед якого виросли. Бо зроблено це було з одною метою – землю відібрати, зробити українця маргіналом. Для віруючих у  бога  торгівля землею, яку створив бог  як засіб і середовище існування людини, повинно бути  великим гріхом. За історію людства найбільш свідомий вид тварини на землі – людина знищила собі подібних від 30 до 50 млрд. і в основному за право на землю.
В містах проживає 2/3 населення України. На сьогодні земля біля великих і малих міст розпайована  і передана селянам для  ведення с/г виробництва.
Горе - приватизатори на сьогодні створили таку ситуацію, що громади великих  міст  стали заручниками. Приватизовані навколо них землі стають предметом спекуляції і не дають можливості для нормального розвитку і розбудови міських громад.
Це вигідно окремим представникам влади, які маючи вплив,  тим чи іншим чином приймають участь в махінаціях з землею, як голова Ковельської адміністрації, голова Горохівської ради. Спекулянтам.  Вигідно декілька десяткам жителям приближеним до влади,   приміських сел. , бо отримавши наділ в приміській зоні, вони його виводять із сільгоспобороту і продають. Один такий пай може принести його власнику дивіденди  в розмірі 100 – 150 і більше тисяч доларів. А такий же пай на глибокому Поліссі не продаси і за тисячу доларів.
Це не вигідно стотисячним громадам міст, члени яких, як  сувеніри тримають земельні сертифікати, видані державою. Нема перспективи розвитку громади. Нема земель під перспективні плани, під розвиток комунального господарства, індивідуального будівництва. Це веде до здороження житлового будівництва, не дає можливості молодим сім’ям побудувати свій будинок. Держава не може дати молодій сім`ї квартиру, то повинна дати безоплатно ділянку землі під забудову власного житла,  спільне  будівництво якого буде  якимось чином цементувати основу держави. Та не тільки в містах, але і в  багатьох  селах сьогодні уже не виділяється  земля під індивідуальне будівництво. Багато українців намагаються отримати землю, але зробити це дуже важко. Мабуть ні одна міська , сільська рада нашої області не затвердила порядку надання земельної ділянки.
На наш погляд таку ситуацію олігархами створено штучно за допомогою продажних представників  влади,  в інтересах власного збагачення.
Разом з тим, штучно звужений життєвий простір нації буде вести до її вимирання. Ось мабуть що враховували іноземні статисти, прогнозуючи скорочення населення України з 50 до 30 млн.
Вихід один. Реприватизація, націоналізація, вилучення земель, що знаходяться в 10-20 км. зоні міст.. А ті селяни, які захочуть працювати на землі, мають право її отримати по за цією зоною із земель державного  резерву.  Це потрібно зробити негайно, щоб не було пізно, якщо ми хочемо, щоб наші міста розвивалися, як європейські з широкими можливостями для  міських громад.
Наша громадська організація  вносила пропозицію до Верховної ради минулого скликання про прийняття Закону України «Про перспективний розвиток  міст України», який повинен був би забезпечити реалізацію прав більшості нашого народу і необхідний життєвий простір для нормального розвитку нації.
Але за політичним «бардаком»  нашим законодавцям не до насущних питань нації і народу. Це повинне зрозуміти суспільство сьогодні, бо завтра може бути пізно.