Історія  новітньої України показала, що суспільство не може довіряти політикам, які не виконували, не виконують і не збираються виконувати свої обов’язки перед виборцем.
 
Наскільки багато з нас довіряли емоційним закликам і, здавалось, «правдивим» обіцянкам Ю.Луценка, Ю.Тимошенко та інших , а потім переконалися, що нас просто дурили. Перед нами час від часу програються спектаклі, в яких наші «герої»  намагаються доказати: те, що ми говорили – ми виконуємо. Але я не вірю. Не вірю, що на Волині,  де є чотири Народні депутати від БЮТ, більшість депутатів обласної і місцевих рад, (ця політична сила керує і парламентським Комітетом з законності діяльності правоохоронних структур ) вони не могли забезпечити законність в діяльності правоохоронних структур області.
 
Давайте згадаємо порушення кримінальної справи проти депутатів Прилуцької сільської ради. Вона обернулася трагедією для багатьох селянських сімей цього села. Селянам важко зрозуміти: чому ті, хто зґвалтував сільську раду, забрав лакомий кусок їхньої землі по вул.. Єршова в м. Луцьку, який міг дати їм можливість вирішити багато проблем села, покарання не понесли, а сфальсифікована справа була порушена проти них?
 
По справі  незаконно засудженої А. Воробей  мені прийшлося 7 разів звернутися до цього поважного комітету Верховної ради, який очолює  юрист- бютівець В.Швець. Цей юрист так і не побачив в який бруд був втоптаний Закон України при вирішенні долі цієї молодої українки.  А сьогодні я взнаю, що цей поважний пан працює над змінами до Конституції  України і запитую в себе : чи дійсно ми такі дурні, що довіряємо цей важливий документ приймати і змінювати політикам - тим, кого суспільство наймає на службу для впорядкування свого життя, забезпечення добробуту і безпеки??
 
Сама велика трагедія сучасної України – політична проституція. Олігархи за погодженням з політиками нас оббирають. Потім купляють політиків, політичні партії. Політичні партії на виборах купляють нас, ЗМІ  оптом і в роздріб за оптовими та індивідуальними тарифами. Політики, яких ми обираємо,  надають преференції своїм олігархам . Круг замкнувся.
Політичні спектаклі з виборами надоїли, бо бридко дивитися на людей, які були при владі, нічого не зробили з того, що обіцяли, а потім йдуть до нас, щоб знову обіцяти.
 
Носієм влади є народ. Політики в дебатах, в якості останнього аргументу  застерігають один одного  : ось дограємося,  прийде  народ під наші вікна.
Так, прийде. Вони це розуміють. Як прийде? З вилами, косами, ломами чи з піснями «Разом нас багато і нас не подолати»?. Події так званої «помаранчевої» революції доказали про неефективність останнього варіанту, бо на зміну одним політикам, приходять подібні, але з антинародним нутром, нещирим серцем, відсутністю совісті і моралі.
 
Чи залишається тільки перший варіант приходу господаря до свого слуги : з ломом, нагайкою, вилами, косами??
 
Мабуть ні. Іноді лунає ідея Національної конституційної  асамблеї.  Мабуть це був би правильний вихід з нинішньої ситуації, національна ідея, яка згуртувала б патріотів  і на  сході і на заході, і на півдні і на півночі.
Конституцію прийме народ. Вона повинна передбачати: 1. Права людини, 2. Шлях розвитку суспільства, 3. Обов’язки та відповідальність влади, яку наймає народ.
 
Все інше повинно бути визначено законами. Бо ні один господар не повинен  права свого слуги ставити вище своїх прав. А сьогодні, якраз так і є. Наші слуги б’ються за свої права, намагаються записати це до Конституції і забувають  та нехтують правами свого господаря.  Це веде до деградації суспільства, яку ми сьогодні в Україні і  спостерігаємо.
 
В цьому випадку політикам лізти до Конституції буде зась. Хочеш йти до влади, то виконуй те, що тобі прописано, а не хочеш виконувати  свої обов’язки, то неси відповідальність. Навіть Президент. Сьогодні Кучма у нас – священна корова.
 
Простий українець, який ще не спився і не деградував,  підніметься в своїх очах, як творець Конституції.
 
Цю справу можна було б довірити Б.Олійнику , який очолює Громадський форум. Серед них не повинно бути тих, хто лежав, стояв на колінах. Там повинні бути дійсно Великі українці.
 
Можливо, це дозволить нам вичавити з себе страх раба, встати з колін, підняти та вберегти Україну?