Ви в ЗМІ поширили інформацію про те, що вами мені були надані докази того, що членом вашої профспілки, журналістом Г.Баран не був  порушений Кодекс честі журналіста  при публікації матеріалів в газеті «Відомості».
В зв’язку з тим, що ви мені цих доказів не надали, то я рахую, що ви свідомо вводите громадкість в оману.
Вашу публікацію і звернення до працівників ЗМІ  з метою припинити співпрацю зі мною, як депутатом і громадським діячом розцінюю,  тиском на мене і на суд.
 Ні я,  ні ваша профспілка,  а тільки суд зможе оцінити  наскільки дії газети і журналіста відповідали вимогам законів України.
Після суду і ви,  і я зможемо зробити висновки, а на мій погляд сьогоднішня заява   - однобоке ваше судження. Не потріно ставити віз попереду коня. Таким же чином діяла пані Баран при підготовці матеріалу. Вона послухала одну сторону - людей, які проживають в сусідньому  будинку і які мені заявили : живеш в курнику, то поважай закони курника і не висовуйся, а другу – моїх сусідів вона зовсім не почула. А пані Федоренко вимагала негайно привезти до редакції  документи, які я зміг отримати від прокуратури тільки  через півтора місяця. Якщо ваша профспілка рахує, що елементи геббельсівської пропаганди – побільше брехні і люди в щось повірять, може бути присутньою в Кодексі честі журналіста, то вибачте, але ви мабуть помиляєтесь?. Сьогодні і так авторитет  деяких  ЗМІ опущений  нижче рівня міської каналізації. Чи не тому ЗМІ і втратили  статус четвертої влади?. А сказане слово стає пустоцвітом, брудом, який захаращує ефір. Наші люди ще з практики радянських часів вірять в те, що ЗМІ щось можуть. Можуть одинокі журналісти  такі, як Б.Штейнберг (м.Одеса), О.Мороз («Віче»), П.Горщарук («Сільські вісті»). Але біда в тому, що влада, яка організовує для журналістів конкурси на самого любящого сина України по результатам висвітлення її  діяльності, вже  відвикла їх слухати. Журналісти її не заставляють це робити. Не вміють. Не можуть. Бояться. Не мають громадянської мужності.
Я ще раз  заявляю, що до Г.Баран ніяких претензій не маю, бо переконався в її «професіоналізмі» і порадив їй  під час засідання вашої профспілки:  йти краще працювати в поле і вирощувати картоплю.
Я маю претензії до газети, керівництво якої використало вашу п.Баран і  яке повинно  було знати закони України чуть більше, ніж знає їх пані Баран. А за нашими законами суд не може розглядати позову до газети, не залучивши до відповідальності журналіста.
Прошу вас надати мені  ваші аргументовані докази того, що пані Баран не порушила вимоги Кодексу часті журналіста. Прошу надати мені сам Кодекс честі журналіста.
 
8 січня 2009 р.                                                                                Нікітюк