Справа лучанки А.Воробей,  а потім  З. і Р. розпочиналася в 2006 році.
В цьому році відбувся і суд над циганами з м.Ківерці , які  незаконно позбавляли житла лучан із соціально незахищених верств населення. В справі циган приймав участь  бувший працівник прокуратури Вадим Цехош, який разом із циганами отримав 9 років позбавлення волі.
 
Журналіст газети «Волинь» О.Нагорний в журналістському матеріалі «Полювання за квартирами» в березні 2006 р.  писав, що слідством, яке проводив УБОЗ Волинської області, задокументовано більше 10 випадків незаконного позбавлення житла цією злочинною  групою. Журналіст сміливо назвав прізвища офіцерів Луцького міського відділу  УМВС, які сприяли злочинцям.  Про один із випадків незаконного  виконання (або злочинного невиконання)  обов’язків офіцерами міського відділу,  журналіст писав так:  «Коли Юрій П. прийшов до Луцького міського відділу внутрішніх справ, то там його вже чекав Руслан Чудік(циган). (Юрій П. втік від циган з Ківерців,  де вони незаконно його утримували). Схоже, що він мав тут знайомих, оскільки на його прохання вийшли капітан Березнюк та старший лейтенант Яремчук. Зайшли в кабінет 34 (а не 38), де Яремчук мовив: «Треба їхати в Ківерці, там розберемося». Григорій і Руслан Чудіки, Андрій Вітрук, Березнюк з Яремчуком і скаржник поїхали «розбиратись». Міліціонери напрочуд швидко розібрались, з’ясували в хаті обстановку і відбули далі нести службу(людину,  яка просила в них захисту, вони залишили ). Втікача цигани провчили стусанами за неслухняність».
 
Ми бачимо , що офіцери не виконали Присягу народу України і фактично зрадили тих, кого вони зобов’язалися  захищати.
 
Чи дав хто із політичних партій,  влади, прокуратури, жителів міста і області оцінку такому явищу? Ні. Ніхто не бачив загрози, яку несе суспільству таке явище. Не відчували. Бажали за краще не розуміти, не бачити, мовчати.
 
Не дали оцінки і керівництво УМВС Волинської області, голова ОДА, голова обласної ради.
 
Далі журналіст пише «є думка, що викрито лише виконавців злочину, а верховоди залишились в тіні і до відповідальності не притягнуті». 5 телеканал тоді розказував про цей випадок і привів в якості аргументу слова одного із відомих нотаріусів нашого міста, яка сказала їм на приховану камеру  так : «Що, ви не знаєте з ким ви зв’язались? Там такі персони за цим стоять…».  Прокуратура наша тоді не спитала у цього нотаріуса,  що йому відомо про цих персон?.
 
Судив по справі циган суддя Луцького міськрайонного суду М.Квятковський, який  в вироку про цей епізод написав так, що «якимось чином злочинці забрали потерпілого з Луцького міського відділу УМВС і відвезли в  Ківерці»???. Яким чином це відбулося ? Суддя чомусь не став з’ясовувати, а може не захотів, щоб випадково не вийти на цих невідомих високих осіб??
 
Коли в цьому ж  2006 році лучанин інвалід другої групи Воробей Володимир звернувся до прокурора області з заявою про те, що кримінальну справу проти його доньки порушили тому, що він не захотів продати своєї квартири працівникам міліції, то пан прокурор доручив перевірку СБУ і задовольнився відповіддю доблесних чекістів, що заявник від своєї заяви вже відмовився.  Його донька А.Воробей,  проти якої була порушена кримінальна справа і  яка перебувала в руках офіцерів міського відділу УМВС, на той час уже декілька раз міняла покази. При нашій розмові я просив її дати пояснення чому так ? Вона відповідала, що як наберуся сил, то намагаюся себе захистити. А як мене начинають бити, то говорю те, що від мене вимагають.  З її слів,  заставляли присісти і били по кіпчику ногою. Боляче і немає слідів. Cуд над молодою дівчиною, яка мала проблеми з психічним здоров’ям, під час слідства знаходилася без всякої  допомоги під арештом,  без адвоката  провів цей же суддя М. Квятковський в тому ж 2006 р. Їй дали 5 років позбавлення волі.
 
Коли А.Воробей приїхала з установи, де вона відбувала покарання,  на суд по справі  «співучасників злочину» І.З. та В.Р. то заявила, що вона цих людей оговорила. Не зважаючи на ці покази,  суддя Луцького міськрайонного суду В.Барчук виніс молодим лучанам по 7 років позбавлення волі.   Апеляційний суд Волинської області скасував його рішення, дав чітку вказівку і направив справу на повторний розгляд до Луцького міськрайонного суду. Апеляційний суд бачив, що немає доказів  вини хлопців, а є лише покази потерпілої і тому повернув справу до суду першої інстанції з вимогою більш глибше розібратися в ній і винести законне, справедливе та обґрунтоване рішення.
 
Суддя Луцького міськрайонного суду О.Клок, який повторно розглядав справу, абсолютно безвідповідально віднісся до її розгляду, не виконав вказівки апеляційного суду і повторно виніс вирок 7 років ув’язнення молодим людям за злочин, який вони не вчинили (за переконанням правозахисного активу області, бо немає жодного прямого доказу їх вини). Суддя не тільки не виконав вказівки апеляційного суду, але не виконав і вимоги Конституції України та законів України.
 
 «Однак суд першої інстанції цих вимог закону не виконав і ретельно не дослідив, і не дав оцінки таким обставинам справи, що на думку колегії суддів мають суттєве значення для правильного вирішення справи, чим порушив і вимоги ст.. 22 КПК України» було записано в ухвалі апеляційного суду від 24 жовтня 2008 року.
 
Людина не може бути винуватою, якщо її вина не доказана. Покази потерпілої , які вона міняла не один раз, не можуть замінити докази вини.
 
Разом з тим суддя виніс постанову  про порушення кримінальної справи проти батьків молодих українців за те, що вони намагалися захистити своїх дітей від несправедливості і наруги, яку творило слідство і суд. Пізніше і ця постанова цього судді була скасована апеляційним судом.
 
Мені прийшлося в Одесі зустрічатися з суддєю апеляційного суду  п. Балан, який виніс оправдальний вирок по справі ковельчанина Артюшенко. Він сказав так: «Я не можу бути впевнений на 100% що він не скоїв злочин, але я бачу докази, які говорять,  що він невинний».
 
Майже таку позицію зайняв і  апеляційний суд Волинської області, який 24 жовтня 2008 р. повторно розглянув справу З, і Р.,  вказав в ухвалі конкретно на те, що суддя О. Клок не виконав вимоги попереднього апеляційного суду,  не дослідив докази, які  фактично ставлять під сумнів і законність засудження і  А.Воробей та З. і Р..
 
Суд послав справу на дорозслідування до прокуратури і слідства, які вже допустили помилки (допускаємо) при попередньому розслідуванні цієї справи. Зустрівшись з одним  старшим офіцером обласного слідчого управління, який продовжував вести цю справу вже після суду, я почув від нього те, що він особисто на 1100 % впевнений,  що ці молоді громадяни винуваті. Стала зрозуміла установка, яку получило слідство. А ще в травні минулого року правозахисний актив області заявив про тиск, який здійснювала обласна прокуратура по цій справі. Будемо надіятися, що  наші судді нарешті займуть мужню громадянську позицію і приймуть по цій справі відповідальне рішення, а не будуть її пересилати  в черговий раз до прокуратури  і тягнути час.  Пора і нашим суддям виносити оправдальні вироки по надуманим справам.
 
Але сьогодні громада повинна поставити перед собою питання: Суддя О.Клок професійно не придатний виконувати обов’язки судді, чи він виконав замовлення на ці  рішення ?
І в тому,  і в тому випадку громада повинна сказати «ні»  цьому судді. Бо якщо він в перших 5 років своєї роботи йде проти закону,  інтересів суспільства та прав людини, зневажливо відноситься до вимог вищестоящого суду, то можна собі уявити що він буде робити після того, як стане суддею по життєво. Повірте, ні рада суддів, ні депутати ВР, ні політичні партії, ні голова ОДА не скаже цьому судді «ні». Тільки громада повинна це зробити. Якщо ми це сьогодні не зробимо, то нам не потрібно плакати, що суд у нас несправедливий. Він такий,  які є і ми. Безпринципний. Закриваючий очі на грубі потурання закону. Безвідповідальний.
 
Ми можемо впливати на формування суддівського корпусу, але потрібно мати бажання це робити. Потрібно думати, як це робити. Потрібно долучатися всім до цієї роботи. І тоді ми не будемо говорити: «А що я зроблю ??». Потрібно робити. Повірте, що для тих, хто робить,  не залишається часу   думати: «А що я зроблю?».
 
Голова ради Громадських організацій з прав людини, член депутатської комісії Луцької міської ради з прав людини і законності  Микола Нікітюк