Демократія й релігія є інструментами за допомогою яких надія на справедливе суспільство та віра в Бога-Творця у людей використовується для їх неорабства.

Нинішня християнська релігія виникла на потребу об’єднати інтереси рабів та рабовласників, переформувати раба закутого в кайдани у неораба із закутою свідомістю. Християнська релігія перетворилася у бізнес.
5 жовтня один із російських телеканалів розказував про те, як загорілися від свічки ікони у сільському будинку і стали причиною пожежі, у котрій загинули дві малолітні дитини. Які гріхи цих невинних душ призвели їх до тяжкої смерті??/ Окрім гріха їхніх батьків, що молилися до цих ікон?
Статистика свідчить, що блискавка частіш всього уражує людей, котрі носять на собі золоті хрестики, ікони.
На американському континенті блискавка спалила найбільшу скульптуру Христа.
Чи звеличує людину релігія, котра перетворила її із сина та дочки Бога на землі у раба Бога, бо посередником став Його син Христос? Чи наближає вона її [людину] до Матері–природи? Суттєвим недоліком релігії є те, що вона вивела людину із Храму Природи й завела її у храми штучно побудовані людьми - в них легше стало маніпулювати думкою та свідомістю людей. Із християнською релігією до слов’ян прийшло лицемірство, обдурювання, подвійні стандарти, порожні обіцянки, котрі ні-ким не виконуються. Першим лицеміром був засновник цієї релігії – Христос. Він обіцяв зробити людей рівними, знаючи про те, що сам Бог не дає тієї рівності від її народження. Він обіцяв нагодувати тих, хто його слухає, однією рибиною, хлібиною, які не були вирощені та впіймані ци-ми людьми. Й чекають наші українці на чергових виборах: хто ж їм по-обіцяє: побудувати дорогу, дитсадок, дати роботу і т. ін. Вони ніколи не голосуватимуть за тих, хто скаже: я сам буду багато працювати, проте й вас примушу це ж робити, бо боятимуться, що така людина зможе реалізувати свої обіцянки.

Боротьба за Демократію на теренах Россії 100 років тому призвела до знищення аристократів, згодом і соціал-демократів. Все це чинилося в ім’я робітничого класу – пролетаріату (навіть не більшості населення). Пролетарська свідомість ніби стала домінуючою у суспільстві, в котрому співуживалися стахановські “подвиги” та “всенародна власність” із при-мирливим ставленням до її розкрадачів, до системного порушення голов-ного права людини – права на життя. Нинішня українська «еліта» - нащадки тієї епохи: за вкрадені кошти придбали вони собі звання, посади, нагороди. Аристократії в Україні немає. Є раби і раболіпствуючі (ті, ко-трі запобігають - лакузи, холуї). І демократія в такому суспільстві є чу-довим інструментом - як не допустити до влади аристократів духу, волі, помислів. Середнєвіковий філософ Текерей сказав, що ніколи людина здорового глузду не опиниться у владі, бо вона не зможе обіцяти того, чого не зможе зробити (буде сумніватися), а той, що дурить, свідомий цього, й він це робитиме, щоб чергового разу на виборах за нього проголосували знову.
Новітня історія України свідчить про впертість, із якою народ го-лосує за тих, хто його обікрав, постійно дурить й не має крихти каяття за невиконані обіцянки. Чи може мисляча людина так чинити? Ні, бо вона робить висновки з своїх помилок, Чи може раб так чинити? Так. Бо йому прищепили куцу пам’ять й він навіть не тямить, навіщо йому демократія? Спитайте - Він відповість: щоб обирати владу. А навіщо йому обирати владу? Чи готовий він захищати свій вибір од фальсифікацій, підтасовок, обману? Захищати вибір [пересічний громадянин[/i] не буде, й пояс-нить, що він людина маленька й від нього ніщо не залежить. Рабові вто-вкмачил, що він меншовартісний. Навіщо рабові представник у владі, як-що більшості навіть на думку не спадає у скрутний час залучити до роз-в’язування своїх проблем депутата, за котрого голосували.
Раб потребує видовищ: виборів, шоу влади “з боротьби із корупцією”, “реформ” суддівської влади, футболу, пива і т. ін. Хліба: обіцянок дешевих цін, юлиних тисяч і т. ін.
Скажуть: “Демократія - це відповідальність влади перед народом”. Проте: В Україні законами не передбачені механізми ні звіту, ні відкликання депутата, ні оцінювання його діяльності. Влаштовує, що він на округ, землякам вибиває кошти. А позиція його, написані ним та ухвалені закони майже нікого не обходять. Застосовується “ручне керування” за поняттями, підкуп. Механізми демократії не діють.
Мабуть потрібно погодитися, що “демократія – це висока правова свідомість громадян, правова культура, верховенство закону попри посади, регалії, звання, тощо”.
Демократія – це верховенство закону, проте не більшості. У давньому Римі аристократи твердили: нехай згине світ, лиш запанує закон.
Досягти цього зможе лише аристократія. Ухвалити потрібні суспільству закони, які б піднімали його до вершин цивілізації, зможе лише аристократія. Надати їй повноваження це здійснити зможе лише аристократія через демократію серед рівних собі. Бо раби черговий раз оберуть тих, хто буде перед ними запобігати, щоб отримати мандат та почуватися великою цяцею на рівному місці, а затим - зверхньо ставитися до купленого ними на виборах “електорату”.
Нечасто чоловіки закохуються у жінок-повій, котрих вони купують, хоча ці жінки можуть й не відрізняється нічим від жінки–леді, прихильності котрої вони прагнуть.

Пропозиції:
Рабам - авторитарна влада аристократії.
Аристократам – демократія.


Микола Нікітюк Волинська правозахисна група

      Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
      Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.