Шановна пані Богдано.
 
В державі є прекрасні Присяга  працівника МВС,  Присяга воїна Збройних сил України, клятва Гіппократа,  Присяга судді, Присяга держслужбовця, мабуть є і у прокурорів своя присяга. Кодекс професійної етики українського журналіста і Етичний кодекс українського журналіста – також цілком прекрасні документи. Більш ніж впевнений, що якщо б вимоги цих  документів  виконувалися, то та частина нашого суспільства, яка взяла на себе цей обов’язок,  уже давно вивела б нас з хащ корупції і невігластва до європейської спільноти.
Проблема в тому, що вони не виконуються і спитати за це нікому.
 
Давайте подивимося на п.2 Етичного кодексу українського журналіста: «Служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста». А як Ви особисто оцінюєте те , що наші волинські  керівники ЗМІ і маститі журналісти приймають участь у конкурсах на  самого люблячого сина України,  які проводить влада по результатах висвітлення  її діяльності   в ЗМІ ??.
 
Давайте подивимося на п.2 Кодексу професійної етики українського журналіста. «Як тяжкий злочин мають сприйматися факти отримання ним (журналістом) за будь яких обставин платні (хабара) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації».
В минулому році довелося аж в двох номерах «Волині» і в «Віснику» прочитати, як метри нашого інформаційного простору побували в Ізраїлі (невже  за власний рахунок?). Це, мабуть, було одним із контрпропагандистських заходів розумних євреїв перед початком війни проти палестинців ??.  Про що ж ми не довідалися з цих матеріалів(було утаєно) ??  Ми не довідалися  про положення палестинців, про те, як дотримуються їхні права ?. Ми не довідалися про те, в чиїй власності перебуває земля сільськогосподарського призначення?  Та інше. Як  можете цей факт оцінити ??
 
 Під час засідання Вашої профспілки я Вам  говорив, що особисто пояснював п. Баран
  ситуацію навколо благоустрою при будинкової території. Їй дали  інтерв’ю  сусіди з мого будинку. Я показував їй звернення до ЗМІ, які підписали мої сусіди, щодо цього факту.
Але п.Баран не хотіла чути іншу сторону конфлікту, бо в неї було відповідне завдання.  Як же тоді  об’єктивність, коректність,  відповідальність за свою справу , що зобов’язує п.1  Кодексу професійної етики українського журналіста.? А як щодо п.6 цього кодексу, де передбачена не тільки юридична,  але і моральна відповідальність журналіста. І як тільки ця відповідальність настала, то ми зразу ж кричимо «наших б’ють».
В п.8 сказано, що  журналіст не піддається тискові владних структур і особливо в тих випадках, коли йому нав’язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів.  Цитую відповідь редактора газети Г.Федоренко  №54 від 29.07.08 р. «лише редакція вирішує публікувати їй чи ні читацькі звернення,  давати заголовки, робити фото, а також брати коментарі…»  Бачте, журналіст нічого не вирішує…. Редакція скористалася  «авторитетом»  члена вашої профспілки, щоб помістити скаргу, яку  Президенту держави, Уповноваженому Верховної ради написали сусіди на мене - їхнього сусіда. А причина дуже проста. Одному з них – організатору акції «за справедливість», ну  дуже не сподобалося те, що його сусід – інвалід побудує на суміжній з нашою при будинковою територією на не розмежованих землях міста з моїми сусідами гараж.
Шановна пані Богдано !  На моє звернення Ви відповіді не дали. Я розумію це так, що Вам  мені просто нічого сказати.
Які можна зробити висновки:
Добре, що люди вже начинають щось навколо себе помічати: як змінюється світ, навколишнє середовище. Бо раніше  не бачили як забирали наші заводи і фабрики, фінанси, забирають землю.
Погано , що  навіть  на побутовому рівні  ми не можемо домовитися з сусідами. Пишемо скарги до Президента, Уповноваженого і т.д. Ми ще не  зрозуміли, що боротьба  шляхом революцій, «пущать – не пущать»  безперспективна.  Боротьба, як і світ навколо нас, багатогранний. Коли біля наших будинків в минулі роки почалося будівництво  АЗС , забудовники під революційним тиском громадкості давали обіцянки благоустрою при будинкової території. Ми відмовилися. АЗС побудували, а при будинкова територія залишилася не облаштованою.
Добре, що сьогодні не 30 роки минулого століття.
І дуже погано , коли люди йдуть працювати на посади пов’язані з роботою з заявами, скаргами громадян, а досвіду певного, знань певних не мають. А ще гірше, коли шукають на цій роботі  дешевого популізму.