«Я больной человек… Я злой человек. Неприятний я человек. У меня кажется болит печень…»(рос.)[1],- так починає Достоєвський одну із своїх повістей. За характеристикою цей головний герой мені друг і брат. Мені також не подобається прогинатись під начальниками. Вважаю, що сьогодні соромно йти у владу та займатись політикою. До грошей ставлюсь без фанатизму.
 
Для чего мене сходиться со светской толпою,
Раболепствовать перед ее главарями,
Льстить хлыщам, восторгаться пустою молвою
Или дружбу водить с дураками.(рос.)(2).
 
  Але я завжди був впевнений, що інтереси моєї держави та конкретної людини мені близькі. Виявилось, що помилявся.
Десь близько місяця тому, йдучи по вулиці зустрів свого знайомого, який після праведних трудів та відпочивши в найближчій забігайлівці намагався попасти додому. Як порядний, тобто навіть без запаху пива, я відчув необхідність допомогти в реалізації його мети. Привітавшись, взяв приятеля під руку та й повів його до дітей та дружини.  Він же під час нашого походу почав тверезіти. Мене впізнав, мабуть, догадуючись з чим працюю задав мені запитання від якого очі у мене стали випуклі, як у того рака з анекдоту,  що бачив як плавали разом кит з камбалою. А питання було дуже простим : «Ти за відкриті чи за закриті виборчі списки?» Відверто скажу, не знайшовся як йому відповісти. Але прийшовши додому, почав себе осуджувати як егоїста, що тільки і займається зароблянням грошей та ремонтом свого будинку. Почав ставити собі в приклад того чоловіка, який не має жодної освіти, але має четверо дітей, що проживають з дружиною в гуртожитку на п’ятнадцяти квадратних метрах, немає повного робочого тижня зате переймається державними проблемами. Оце молодець! Тиждень після цієї зустрічі у мене було почуття провини. Таке буває. Але, ж шановний читачу, ти знаєш, що українець навіть зраджуючи свій колектив, в якому його зробили людиною чи нашіптуючи на свого найкращого товариша мучиться недовго. Він знаходить виправдання своєму вчинку і після цього починає нову підлість. Так сталось і зі мною. Я почав забувати.
Але на жаль, не забув. Випадок велика сила. Стою на зупинці підходить знайомий. Добрий такий хлопець. Нещодавно закінчив школу. Вчитись далі не зміг, роботи в Україні не знайшов і був змушений поїхати працювати до Росії. А зараз приїхав. Після привітань та обов’язкових чергових фраз він зі знанням справи почав мені розповідати чому необхідні відкриті виборчі списки. Я подумав, що у мене дежа-вю.  Знову став страждати комплексом неповноцінності. Народ мріє про нове виборче законодавство, а я про нові меблі. Мені соромно… Народ обговорює нагальну проблему держави, а я знай мудак тільки про себе.
А тут ще Звернення політичної ради при голові Волинської обласної державної адміністрації  до Верховної Ради України щодо зміни виборчого законодавства для поліпшення економічної та політичної ситуації в Україні. Власне лідери обласних організацій політичних партій стурбовані, що в них на відміну від народних депутатів немає недоторканості, привілеїв та пільг, осуджується виборча система та політики, які дискредитують законодавчу та виконавчу владу. І закликають Верховну Раду  перейти до відкритих виборчих списків у Верховну Раду України та мажоритарну до місцевих виборів.
А ви знаєте чим відрізняється падлюка від сволоти? А майже нічим. Перший негідник і другий негідник. Але перший негідник(за моїм визначення)– це вроджене. Він тихенький на роботі, завжди підтакує керівництву, але  в час Х так підставить. Мама моя мила!  А сволота це набуте. Він говорить те, що думає і не вміє йти на поступки. У мене, мабуть, все разом і тому людей тримаю на відстані витягнутої руки. Через це мені подобається критикувати. Особливо  місцевих політичних лідерів.
З приводу нових побажань народу та лідерів політичних партій при  Політичній раді ОДА і я зацікавився виборчим законодавством.
У світі існує дві основні системи виборів. Пропорційна та мажоритарна. Ми вже всі знаємо, що пропорційна система  передбачає голосування по партійним спискам. Мажоритарна система це перемога одного кандидата на окрузі. Пропорційна має більше ста різновидностей. Не менше їх має і мажоритарна. Дехто із спеціалістів виборчого законодавства визначає як окремий різновид виборів преференційну систему.  Ця система все-таки опирається як на пропорційну так і на мажоритарну систему. Зокрема, так звані закриті, відкриті, є ще гнучкі виборчі списки мають дуже близькі характеристики основних систем. По відкритим спискам голосують в небагатьох країнах.
Система з відкритим списком дозволяє голосувати за партію і виразити довіру до якогось одного кандидата, тобто виборці можуть змінити розташування кандидатів в списку. Це робиться різними способами: виборець ставить галочку навпроти кандидатів, яких би він хотів бачити(Бельгія); вписує кандидатів в бюлетень(Італія); ранжирує кандидатів по ступеню наданню переваги(Швейцарія, Люксембург) та інші. Сьогодні близько десяти законопроектів Закону України «Про вибори народних депутатів України», де передбачаються відкриті списки  лежать у Верховній Раді. Який пройде ніхто не знає.
Народний депутат присутній на Політичній раді розповів, що випробування за таким принципом пройдуть впершу чергу вибори до місцевих рад. Здавалося б демократичний процес при новій системі виборів(відкритих списків) очевидний.
Але ідеальної виборчої системи, за висновками експертів, не існує. Князь Кропоткин П.А. більше 100 років тому говорив : «Меняйте избирательную систему сколько хотите, заменяйте избрание по округам избранием по спискам, устраивайте двухступенчатые выборы, как в Швейцарии( …), вносите какие хотите перемены, обставляйте выборы какими хотите условиями равенства, кроите и перекраивайте  избирательные коллегии – внутренние недостатки системы все равно останутся.(рос.) (3).
Різноманітність виборчих систем визначаються історичними, культурними та іншими особливостями. Кожна з них має свої переваги та вади. Але допоки їх обговорюють  п’яниці та неуки порядку в нас не буде. Один раз уже кухарки управляли нами.
 
 
  Продовження буде(Спроба  аналізу обрання депутатів Волинської обласної ради у 2002 та 2006 р. р. та їх діяльність).
 
 
1.      Достоевский   Записки из подполья, Изд. «Правда» с. 12
2.      Байрон Дж.   Строки, адресованные преподобному Бичеру на его ответ чаще бывать в обществе. М. Изд. «Художественная литература» 1987. с.57
3.      Кропоткин П.А.  Этика. Изд. Политической литературы, 1991. Экономика и нравственность, с.396.