100 днів головування Бориса Петровича Клімчука у Волинській ОДА виявились динамічними і доволі неоднозначними. Порівнюючи діяльність Бориса Клімчука з його попередниками, Миколою Романюком та Володимиром Бондарем, можна помітити доволі жорсткий стиль керівництва та фамільярність голови ОДА по відношенню до підлеглих, та неоднозначні висловлювання стосовно представників засобів масової інформації, що не було притаманне попереднім «губернаторам».
Оскільки Борис Петрович, не є представником Партії регіонів, то повноту влади в області йому доводиться ділити зі своїм першим заступником Олександром Башкаленком. Знаходити порозуміння двом керівникам ОДА нелегко, особливо у кадрових питаннях. Всі конфліктні ситуації та непорозуміння, до останнього часу, вдавалось урегульовувати без розголосу. Сформована вертикаль виконавчої влади не є повністю підконтрольною голові ОДА. У ряді випадків керівники РДА та структурних підрозділів ОДА, є ставлениками Партії регіонів, або пролобійовані іншими авторитетними політиками загальнонаціонального масштабу.
Разом з тим Борис Петрович намагається дати зрозуміти місцевому політикуму і бізнесу, хто у регіоні господар. Свідченням цьому є створення у Волинській обласні раді депутатської групи «Волинська ініціатива», до якої увійшли депутати з різних фракцій. Таким чином голова ОДА намагається мінімізувати вплив БЮТ та голови обласної ради Анатолія Грицюка на політику в області.
Окрім намагання політичного домінування, Борис Клімчук активно впливає на економічні процеси в регіоні. За 100 днів роботи пана Клімчука в області мали місце ряд доволі гучних виробничих і корупційних конфліктів (ДП «Волинські старожитності», ДП КХП №2, ВАТ «Волиньрибгосп» та інші), яким доволі багато уваги приділяв голова ОДА. У випадку з давніми конфліктами (КП «Луцьке підприємство електротранспорту», стадіон «Авангард», котельня по вул. Карбишева) Борис Петрович намагається займати позицію миротворця. Прагматичною та обґрунтованою є позиція голови ОДА по відношенню до будівництва Луцького аеропорту. Попереднє керівництво ОДА та нинішнє керівництво обласної ради багато говорили з даного питання, роздавали публічні обіцянки і залучали віртуальних інвесторів. Борис Клімчук займає позицію, що поки немає бажаючих платити за переліт до Києва по 200 доларів, то немає сенсу і серйозно піднімати дане питання.
Загалом діяльність голови ОДА у господарському плані може бути оцінена як задовільна. Але його намагання до повного контролю над господарюючими суб’єктами області часто не відповідає засадам ринкової економіки. Кадрова політика Бориса Петровича залишаються його слабкими місцям, оскільки у владну команду інтегровані ряд посадовців, яких голова ОДА не може вважати «своїми». Попри очікування населення регіону на економічні реформи, місцева влада в даний час не впровадила жодних реформаторських кроків у життя, а лише ретранслює «оптимістичні» месиджі, що надходять від Президента та Уряду.