Пам’ятаю років шість-сім тому шокуючу зустріч у маршрутному таксі. Один пасажир, радіючи поверненню до Луцька, бурхливо ділився своїми враженнями про те, як змінилося рідне місто. Ще б пак: емоційний дядечко останні десять років провів у місцях позбавлення волі. «Люди, то не Луцьк, то – Америка!!!», - збуджено вигукував пасажир і мені стало страшно. Від таких змін і справді дах може поїхати: спробуйте різко замінити в голові картинку Луцька початку 90-х зображенням початку 2000-них – легко зрозумієте про що я.
 
Цими днями мені пригадалася та зустріч. Я подумала: а які враження можуть бути від Луцька у «свіжіших» звільнених?.. До прикладу, чи змінився Луцьк за останні п’ять років? Ну, з’явився «Ювант», а за ним – як грибів понаростало торгових центрів, ринок справді став цивілізованішим… «Там Там» збудували. І?..
 
Почнемо із центру міста. Славнозвісний підземний перехід: шикарний комплекс і з торговими місцями, і з парковкою, і з реконструйованим майданом. Чого ще треба людям?.. Звісно ж, посмакувати роздумами «а що ж з того буде «жирним» дядькам, які те будувати будуть?». І все: не чіпайте! Наше місто, тільки ми – усі гуртом громадою – маємо право перекопувати міську землю і топтатися роками потрісканим латаним-перелатаним асфальтом центрального (!) майдану міста.
 
Та проект пережив (тьху-тьху!) політичні протистояння, заздрість і впертість незаохочених мужів сильних нашого Луцька і ніби-то в рамках запланованого продовжує втілюватися. Готують документацію. Але якщо розібратися: віз і нині там. Чому минулого року не почали будівництво?.. Не встигли. Бо депутати міськради довго збиралися з думками і хлопаючи по кишенях в упор не могли розібратися: де ж чорне, а де біле. Тільки проект відведення земельної ділянки затверджували три сесії поспіль, а що буде далі – настрій обранців нашої громади важко спрогнозувати.
 
Ще одна перспектива, яка лопнула від нашого характерного «сам не гам – і комусь не дам» - то ідея з реконструкцією стадіону «Авангард». І справді, для чого комусь дати збудувати сучасний європейський спортивний комплекс?.. Квитки ж на матчі стануть тоді, мабуть, не п’ять-вісім, а десять-дванадцять гривень… Невже приклади з «Там Тамом» чи «Ювантом» не стали підтвердженням, що лучани готові (слава Богу, таки готові!) переплатити гривню-другу за комфорт, якість та людське ставлення до себе?
 
Знову ж таки – «Ювант». І тут не обійшлося без конфлікту на рівні тупих (даруйте за слово) мужицьких принципів. Підприємці, які орендували місце на торговому ряду, що поряд з «Ювантом», вирішили, що мають право навіть після закінчення договорів оренди вирішувати, хто, де і що має добудовувати. Вони ж – громада. А в місті у нас все спільне – громадське. Думала, епоха колективізму минула. Думала, люди здатні мислити на перспективу… Та ні. Може і мені спробувати діяти подібним методом?.. Прийде власник квартири, яку я орендую, скаже: пробачте, в мене інші плани. А я йому: начхати на ваші плани, я тут он скільки живу, крани замінила, вимикачі, ще й ремонт на кухні зробила!.. І лист до Шиби: Богдане Павловичу, допоможіть, мою хату забирають…
 
Та я не про це. Хотілося б поїхати з Луцька на рік-другий-третій, а повернувшись ахнути від шоку: який шикарний у нашого міста центр! які сучасні торгові та розважальні центри! як приємно жити в європейському місті, а не вкотре чути про шлях до Європи.