На початку лютого Луцьк знову опинився перед загрозою відключення двох теплогенеруючих підприємств від газопостачання.
Ситуація плачевна тим, що за спожите «блакитне паливо» лучани платять своєчасно, причому переважна більшість городян робить це чи не найсправніше в Україні, а от згадані підприємства теплокомуненергетики чомусь не поспішають перераховувати отримані кошти постачальникам. Відтак, борги за газ перед  ДК «Газ України» на сьогодні складають кругленьку суму. Станом на 1 січня 2009 року заборгованість ДКП «Луцьктепло» перед постачальником газу становила 12, 870 млн. гривень, а вже за перший місяць року підприємство заборгувало додатково 24 мільйони. По «Луцьктеплоенерго» ситуація схожа – за 2008 рік залишився борг в розмірі 4, 202 млн. гривень, а від початку року такий борг складає вже більше 9-ти мільйонів. У той час коли проплата лучан за тепло у січні становила 95%.
Ухвалою суду КП «Луцьктепло» та «Луцьктеплоенерго» заборонено обмежувати тепло- та гаряче водопостачання  у помешкання лучан. Однак, така ситуативна перемога аж ніяк не гарантує, що мешканці Луцька знову не опиняться у холодних квартирах.
Прикро, але факт, що міська влада захищає тепло в домівках лучан, порушуючи державні угоди і залазить до державної кишені. А вона ж державна! Тобто не місцева! А безкоштовний сир, як відомо, буває тільки в мишоловці. За такі газові «борги» місцевих господарників має розраховуватись держава, а, точніше кажучи, державні мужі, на плечі яких лягає місія пояснювати і черговий раз переконувати Росію, що Україна газ не «тырит», а просто не хоче розраховуватись за нього.
Лучани за спожитий газ заплатили, а от міська влада (ДКП «Луцьктепло») платити за газ не збирається, бо договори не для них писані. Таким чином, під удар ставиться забезпечення  стратегічних енергетичних інтересів держави.
Залишається сподіватися, що через помилки і прорахунки влади не будуть страждати лучани.