Депозит (від англ. deposit - зберігання) – це договір, за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Саме таке визначення договору банківського вкладу дає нам частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Тобто, законодавець поділяє банківські вклади на вклади на вимогу та строкові вклади, причому договором можуть бути встановлені вклади іншого виду. Частина друга тієї ж статті встановлює, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Дана умова не поширюється на вклади юридичних осіб на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (прим. нікчемний правочин – правочин, недійсність якого встановлена законом).
В той же час мало хто не чув про славнозвісну Постанову № 319 Національного банку України від 11 жовтня 2008 року “Про додаткові заходи щодо діяльності банків”, якою банки було зобов’язано з 13 жовтня 2008 року обмежити здійснення активних операцій в обсягах, досягнутих кожним із них на цю дату. Якщо ж говорити простіше, то вкладникам було заборонено достроково забирати депозити з банків. Пізніше НБУ видав постанову від 04 грудня 2008 року № 413, якою скасував заборону на зняття депозитів. Однак, згодом Нацбанк доповнив постанову № 413 листом № 22-310/946-17250, в якому повідомив про збереження заборони на дострокове відкликання депозиту. Так чи інакше, але часто-густо вкладники не можуть отримати навіть вклади, термін дії яких закінчився.
Яким чином відстояти свої права в тому випадку, якщо банк відмовляється повертати вкладені вами кошти? Розглянемо дві ситуації.
Банк відмовляється повернути вклади за депозитним договором, строк якого не закінчився. Як було зазначено вище, питання повернення вкладів регулюється Цивільним кодексом України, який встановлює, що незалежно від виду вкладу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Порядок реалізації вкладником права на дострокове отримання вкладу регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах. В такому випадку варто особисто у письмовій формі звернутися до керівника банку із заявою довільної форми. У заяві необхідно зазначити реквізити договору вкладу, суму вкладу або його частини та дату повернення коштів вкладнику. Така заява складається у двох примірниках і подається до банку не пізніше, ніж за два робочі дні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві. Один примірник заяви із відміткою банку про прийняття залиште у себе на той випадок, якщо справа дійде до судового розгляду. Для кращої ефективності можна також зазначити поважну причини, через яку ви терміново потребуєте коштів. Якщо ж банк відмовив видати ваш вклад, посилаючись на заборону НБУ – повернути свої гроші можна через суд. Причому ви матимете непогані шанси на позитивне вирішення справи. Цивільний кодекс України є законом, а будь-які зміни до законів можуть вноситися тільки законами. Постанова Національного банку України є підзаконним актом, а тому не може вносити зміни до законів. Тому, посилаючись на норму ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, яка гарантує право на одержання свого вкладу на першу вимогу, можете вимагати повернення своїх кровних. Пам’ятайте, що в тому випадку, якщо ви вимагатимете повернення свого вкладу до спливу встановленого у договорі строку або до настання інших обставин, визначених договором проценти за вкладом сплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу. Останнє дуже суттєве, оскільки проценти за вкладами на вимогу, як правило, нижчі від розміру процентів за строковими вкладами. Тому, перш, ніж повертати свої вклади, порахуйте, наскільки це економічно вигідно для вас.
Банк відмовляє повернути депозити за договором вкладу, строк якого вже закінчився. В даному випадку варто звернути увагу на той факт, що згідно ч. 4 ст. 1060 Цивільного кодексу України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. Тому, якщо строк дії вашого депозитного договору закінчується і ви не бажаєте, щоб він був автоматично пролонгований – у строк встановлений договором, зверніться з письмовим листом на ім’я керівника банку, в якому зазначте номер договору банківського вкладу, дату закінчення його строку дії та повідомте, що збираєтесь забирати ваш депозит. Копію такого листа із відміткою банку про отримання залиште у себе. Якщо після цього банк все одно відмовлятиме у видачі депозиту – звертайтеся до суду. Окрім стягнення належних вам коштів, в даному випадку ви матимете право вимагати сплати індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України). Відшкодувати заподіяну моральну шкоду буде проблематично, це пов’язано в першу чергу із складністю доведення факту заподіяння вам моральної шкоди та визначення її розміру.
Підсумовуючи вищевикладене, варто зазначити, що повернення своїх вкладів через суд – доволі тривала процедура, яка в окремих випадках може зайняти близько року. Так, чи інакше, єдиним власником вкладу залишаєтесь ви і лише вам вирішувати як розпоряджатися своїми грошима.