Ситуація у сфері грального бізнесу дійшла до критичної точки. Дев’ять людських життів потрібно було для того аби вище керівництво держави нарешті звернуло увагу на цю страшну біду, яка заполонила всю Україну. Про негативні наслідки такого азартного відпочинку написано немало.
Зокрема, і про маніакальну залежність від гри – лудоманію,  яка, як стверджують психіатри, вже набула ознак справжньої хвороби. Наслідками нездорової пристрасті до гри є стреси, розлади нервової системи, погіршення психічного стану, лікування яких дається важче, ніж алкоголізм та наркоманія. В залежність від автоматів потрапляють тисячі українців, переважно молодь, що сприяє зростанню злочинності, кількості крадіжок і пограбувань серед підлітків, які знову хочуть спробувати «ігрового кайфу».
Розважальні заклади з «однорукими бандитами» встановлені на кожному кроці і в нашому місті. За інформацією департаменту підприємництва Луцької міської ради у Луцьку працюють 111 гральних закладів, а це приблизно одне «казино» на дві тисячі населення. Чи потрібно їх стільки і чи взагалі потрібні? Звісно, що ні. Вартість ліцензії для відкриття грального закладу становить 400 тисяч гривень. Маючи на руках таку ліцензію, можна встановити необмежену кількість гральних автоматів.
Контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов покладено на Міністерство фінансів України та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Парадоксально, але за останні три роки ні в місті Луцьку, ні в області цими органами не було проведено жодної перевірки. Відповідні депутатські звернення були направлені в Держком підприємництва, Волинську ОДА, прокуратуру області та міліцію.
На місцевому рівні деякі обмеження щодо ведення грального бізнесу встановлені Рішенням «Про впорядкування діяльності в сфері грального бізнесу в місті Луцьку». Відповідно до них,  діє заборона на організацію та проведення азартних ігор на відстані менш як 100 метрів від закладів охорони здоров’я, спортивних, культурних та навальних закладів, органів державної влади та місцевого самоврядування, культових будівель та споруд, авто- та залізничних вокзалів. Але ці вимоги не завжди дотримуються. Про що свідчить велика кількість гральних закладів прямісінько в центрі міста.
Проконтролювати, чи грають на автоматах неповнолітні в межах компетенції міської влади, але вважаю, що такі заходи мають проводитись регулярно. Так само, як і контроль за дотриманням суб’єктами господарювання ліцензійних умов, вимог рішення та інших норм чинного законодавства, що стосуються організації та проведення азартних ігор. Міська влада мотивує тим, чинне законодавство не забороняє встановлювати автомати в незакритих приміщеннях, якщо земля знаходиться у приватній власності ще з комерційним призначенням.  Як наслідок, засоби впливу місцевої влади на власників гральних закладів залишаються мінімальними.
Трагедія, що сталася у Дніпропетровську  змусила нарешті уряд внести на розгляд Верховної ради законопроект про заборону на розміщення закладів грального бізнесу в населених пунктах. Такий досвід мають Росія, Франція, Швейцарія, Швеція, Туреччина і Польща, де гральний бізнес суворо обмежується і регламентується, або є державною монополією.
Зокрема, проектом закону передбачено, що гральні заклади, розміщені в населених пунктах, до 1 січня 2010 року повинні будуть  або закриватися, або переїжджати за межу такого населеного пункту.  У разі невиконання цієї вимоги порушникові загрожує штраф у розмірі 1,7 мільйона гривень (100 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а також позбавлення ліцензії на здійснення гральної діяльності.
Також передбачено, що до того, як законопроект буде розглянутий у другому читанні, Міністерство регіональної політики і будівництва має розглянути усі можливі варіанти спеціальних територій, на який планується розміщувати об`єкти грального бізнесу.
Зупинити або взагалі заборонити такий вид бізнесу навряд чи вдасться, адже саме у Верховній Раді є частина депутатів, які лобіюють поширення грального бізнесу в Україні.
Залишається тільки сподіватися, що нашим парламентарям вистачить здорового глузду розглянути цей законопроект у першочерговому порядку і нарешті встановити межу, за якою життя і здоров’я, кожного громадянина нашої держави визнаватиметься найвищою  соціальною цінністю.