Відучора на маршрути не виїхав жоден тролейбус та автобус Луцького підприємства електротранспорту. Тут знову страйкують  його працівники, тепер  безстроково. Вдатися до таких кардинальних кроків їх змусила значна заборгованість по заробітній платі. Люди кажуть не бачили грошей уже більше чотирьох місяців поспіль. За словами Луцького міського голови сума заборгованості по заробітній платі складає близько двох мільйонів гривень. Однак, це не зовсім відповідає дійсності, бо місячнй фонд зарплати зі слів першого заступника Л. Соколовської та керівника КП «Луцького підприємства електротранспорту» К. Патрикеєва становть від 1650 до 1960 тисяч гривень.  Вмикаємо калькулятор і рахуємо: червень, липень, серпень, вересень множимо на середнє арифметичне, і маємо значно більшу цифру.
Протестувальники кажуть, на мітинг вийти  хотіли давно, однак вірили обіцянкам керівництва, що після травневого страйку ситуація покращиться та зароблене виплачуватимуть вчасно. Проте марно. Керівництво ж  пояснює фінансову скруту на підприємстві нерегулярним і неповним  відшкодуванням пільгового проїзду з бюджету. Субсидії «без черги, поза чергою, безкоштовно» і так далі центральна влада роздає наліво і направо,тільки от свої зобов’язання при цьому по відшкодуванню витрат на ці пільги виконувати  чомусь не поспішає.  Луцькому підприємству електротранспорту держава заборгувала 840 тисяч гривень. А це, зважаючи на загальну суму заборгованості, лише крапля в морі. Тож перекладати всю відповідальність на державу теж було б неправильно. Депутати Луцької міської ради вже зверталися до уряду  з проханням замінити систему надання пільг на адресні дотації, але жодним чином на це звернення відредаговано не було.
Чимало запитань викликає і не оптимізований розподіл державної субвенції обласною владою. У Луцьку пільгами користуються близько 60 тисяч громадян, проте транспортне підприємство отримує компенсацію за пільговий проїзд лише частково, решта субвенції розподіляється між іншими містами та районами області.
Про те, що Луцьке депо збиткове відомо давно. І навіть при умові, якщо сьогодні-завтра  з працівниками ЛПЕ розрахуються, в корені проблема вирішена не буде, бо реального механізму порятунку міського комунального транспорту немає. Окрім недофінансування з держбюджету, причиною такої гострої ситуації залишається нездатність керівництва КП налагодити справи та представити хоч якийсь бізнес-план аби врятувати  підприємство від повного зубожіння, а його працівників та їхні сім’ї від голодного існування.
Зволікати довше нікуди. Якщо ситуацію не почати рятувати вже сьогодні, то через деякий час тролейбуси в місті можуть справді зупинитись. А для цього, в першу чергу, слід навести лад в адміністрації підприємства, на яке теж є чимало нарікань зі сторони працівників, і нарешті підготувати реальний план роботи на найближчу перспективу. З іншої сторони слід вимагати від обласної влади раціонального розподілу держсубвенції, від уряду – адресних дотацій. В іншому випадку, ситуація знову повториться.