В умовах глобальної економічної  кризи, що на Волині дала поштовх до спаду промислового виробництва на 60% в лютому 2009 до лютого 2008 року, мало вижити. Треба думати про те, як вийти з кризи більш конкурентоспроможними. Як на економічних ринках, так і в регіональному аспекті. Для цього необхідно визначитися, як краще використати волинські ресурси та кошти держави, щоб місцева продукція успішно реалізовувалась на світових ринках, а Волинь поступово відмовлялася від амплуа «дотаційного прохача чи бідного родича» потужних регіонів України.
 
Ці два напрямки насправді поєднані – бо у Європі регіон може бути сильним тільки завдяки своїм товаровиробникам, так  само як сильною демократична держава стає тільки з потужним середнім класом.
 
Конкурентним сучасний  товаровиробник може бути за умов наближеності (а тому дешевизні) сировинної бази, використання новітніх технологій та оптимального використання робочої сили.
 
Накладаючи ці фактори на реальну економічну дійсність Волині, можемо констатувати:
 
1) Наші сподівання на виконання доходів державного бюджету митницями марні. Лише з початку року втрати  цих доходів порівняно з минулим роком становлять  більше 55 млн. грн.. Так, Волинь може пишатися статусом «воріт у Європу». Проте на тлі всеукраїнської боротьби за позитивне експортно-імпортне сальдо доходи від розмитнення імпортних товарів ставатимуть все нижчими у процесі спаду попиту на ці товари через низьку платоспроможність населення.
 
2) У цьому випадку головним джерелом доходів як державного, так і місцевих бюджетів стає податок з доходів фізичних осіб. Втрати з цього податку на Волині склали проти відповідного періоду минулого року більш як 600 тис. гривень. Головна причина спаду – ріст безробіття, неповна трудова зайнятість,  тінізація бізнесу.
 
3) Щодо тіньової економіки – подолати її можуть передусім зважена фіскальна політика та ефективна робота правоохоронних органів. А от у сфері  зайнятості – величезна роль виконавчої влади на місцях. Нам вкрай необхідно стимулювати створення нових робочих місць, підвищення рівня доходів громадян, збільшення продуктивності праці, охоплення роботами усіх верств та прошарків населення, в тому числі тих, хто з певних причин звик перебувати на державному соціальному утриманні.
 
4) Аналізуючи демографію та ринок праці в області, приходиш до невтішних висновків: із 1 млн. 36 тис. осіб, що проживають в області, у лютому працювало лише 208,7 тис. осіб (20,1%, тобто лише п’ята частина). У структурі незайнятих, крім дітей та студентів: 208 тис.  пенсіонерів по віку, 44 тис. інвалідів, 3,9 тис. соціальних пенсіонерів та майже 25 тисяч незайнятих працездатних громадян. Причому питома вага безробітних на селі, у загальній чисельності безробітних, склала 50%. Навантаження на одне вільне робоче місце в сільській місцевості коливається від 20 до 190 осіб.
 
5) З огляду на таку демографічну ситуацію, першочерговим завданням влади на Волині, аграрній за економічним потенціалом та патріархальній за соціальним укладом, є створення нових робочих місць на селі,  всебічна підтримка сільськогосподарського виробництва з налагодженням  місцевої переробки та оптового збуту с/г продукції.
 
Реалізуючи цю політику, особлива увага у 2009 році буде надаватися розвитку волинських особистих селянських господарств. У 2008 році майже 100 ОСГ отримали фінансову допомогу з обласного бюджету на 705 тис. гривень. Їх питома вага у виробництві сільгосппродукції склала 78%,  а в поліських районах - понад 90%. Саме одноосібні господарства забезпечують розвиток  територій, формують основний дохід своїх сімей і родин. В умовах особистого господарства працюють і діти, і пенсіонери, а за умов автоматизації виробництва – можуть працювати навіть інваліди. Завдяки цій особливості домогосподарства виживали завжди, навіть у самих непростих ситуаціях. І з сьогоднішньої фінансової кризи вони теж вийдуть. Головне завдання влади – створити їм умови для такої організації праці, щоб вироблена продукція мала попит і була якомога дешевшою у собівартості.
 
6) Саме тому в нашій області розроблена Програма розвитку особистих селянських господарств, на фінансування якої з обласного бюджету передбачено в цьому році 1 млн. гривень. І це - тільки для початку. Програма має мету: забезпечити селянина технікою,  племінною худобою, новими технологіями вирощування товарної продукції, яка буде конкурентною на ринку. Дуже хочеться, щоб у волинському селі було відроджено поняття “господаря”. Саме воно є специфічною ознакою українського працелюбного духа, не знищеного періодами розкуркулення, Голодомору, колективізації та «прихватизації».
 
Облдержадміністрація в даний час працює на тим, щоб все-таки були прийняті Закони Верховної Ради  та державні Програми на рівні Кабінету Міністрів України фінансування особистих селянських господарств з державного бюджету, розвитку кооперації на селі, створення інфраструктури аграрного ринку, в тому числі оптового ринку сільськогосподарської продукції.
 
Питання не прості і досить ємні. Знаю, що для їх втілення в життя необхідно довершити низку завдань земельної реформи (забезпечити  ведення державного земельного кадастру та в його складі  –  державної системи реєстрації земель, забезпечити повну первинну приватизацію земель шляхом видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, запровадити ринковий обіг земельних ресурсів через аукціони, продовжити роботи  з інвентаризації і грошової оцінки земель, чітко встановити межі населених пунктів тощо).
За радянських часів бути аграрною областю вважалось чимось непристойним та другосортним. Це через те, що праця селянина цінувалась на порядок  нижче праці пролетаря. Відомо ж – «диктатура пролетаріату».
 
Втім, давайте чесно визнаємо – українська промислова продукція має набагато менше шансів на виживання у чесній конкуренції на вже поділених світових ринках, аніж українське м\'ясо та сало, вирощене без генномодифікованих компонентів. Українське молоко корисніше, ніж розбавлений порошок з консервантами, свіже українське яблуко смачніше заморських фруктових див, накачаних хімічними засобами для тривалого зберігання.
 
Поки технології вирощування натурпродуктів ще збереглися в українському селі, допоки у наших лісах ще родять гриби та ягоди, а телят мають змогу годувати молоком – селянин має стовідсоткові шанси завоювати європейський ринок якісною та доступною за ціною продукцією. Такою ціною, яка дозволяла б розвивати господарство та за рівнем дохідності власної справи стояти  на порядок вище некваліфікованої найманої робочої сили у місті. «Аграрна область» - має звучати гордо, бо це так само як «годувальниця». 
 
Переконаний, що саме зараз, коли економіку держави і області випробовують кризові явища, коли ми як ніколи розуміємо значимість і робимо ставку на аграрний сектор, об’єднання зусиль з одного боку - всіх гілок влади, а з іншого – влади та свідомих, підприємливих громадян Волині навколо теми реалізації аграрного потенціалу області дозволить піднести область на вищий щабель конкурентоспроможності, зробити її соціально-економічний стан «кризостійким» та стабільним у  розвитку.