Темою першого допису буде історія про діяльність КП «Ласка» як яскрава ілюстрація безпорадності, безгосподарності, невміння визнавати своїх помилок та наглядна демонстрація банального розбазарювання коштів з бюджету міста.

Отож, до суті.

Для довідки: КП «Ласка» є підприємством, що займається виловом та стерилізацією собак, а також виконує функцію собачого притулку (хоча не є офіційно зареєстрованим притулком згідно ветеринарних норм і правил).

В березні 2015 року управлінням фінансів Луцької міської ради було запропоновано депутатам проект рішення, де серед іншого було передбачено виділення 500 тис. грн. для КП «Ласка» на будівництво

бетонного паркану з колючим дротом (неодмінний атрибут установ виконання покарань та місць позбавлення волі, але аж ніяк не собачих притулків) та електропідстанцію. Ще тоді така пропозиція викликала жваве обговорення та суперечки. Але за традицією, службовці міськради цинічно й безсоромно ставлять суперечливі й неприпустимі для адекватних людей зміни до бюджету поряд із такими, за які не проголосувати неможливо або ж дуже важко з морально-етичних міркувань. Так сталося і цього разу. Пункт про надання КП «Ласка» 500 тис. грн. голосувався «пакетом» із питанням про виділення 100 тис. грн. для сім’ї загиблого учасника АТО. Проект рішення був проголосований, хоча члени депутатської групи «Новий Луцьк» утримались або голосували проти.

Вже у травні 2015 року комісією з питань законності в складі депутатів Осіпова А.О., Поліщука І.І. та Шиби Б.П. було здійснено виїзне засідання з метою ознайомитись з діяльністю підприємства (свої враження від перебування в даній установі я опишу у другій частині даного допису, що буде опублікована згодом). До роботи комісії була залучена експерт в даній галузі Федосова-Цибульська Вероніка. В ході розмови з директором підприємства Даною Новарчук вдалося довідатись, що підприємством планується облаштування паркану з бетону з колючим дротом по периметру території. Бетонний паркан. З колючим дротом. За 400 000 грн. Для охорони 200 собак…

На мої заклики до здорового глузду висловлені на адресу пані Новарчук,

переконання відмовитись від будівництва такої фортифікаційної споруди, директор підприємства мотивувала необхідність паркану наступним:

Невідомі особи проникають на територію підприємства і намагаються викрасти окремих собак (як на мене, дуже дивний і маніакальний потяг).

Через несправні вольєри і не надто надійний існуючий паркан собаки втікають за межі території підприємства (це звучало як головний мотив будівництва паркану).

На території підприємства знаходиться службовий автомобіль.

Паркан буде виконувати звукоізоляційну функцію (поряд з підприємством є житлові будинки).

Інших мотивів не прозвучало.

Я одразу висловив свої заперечення по кожному пункту:

Не потрібно допускати до спроб викрадення собак. КП «Ласка» - не заклад позбавлення волі і відбування покарань, а притулок для собак. Якщо хтось хоче забрати собаку – треба їй віддати.

Якщо вольєри несправні – треба їх ремонтувати. Принаймні, декілька десятків метрів металевої сітки вартістю 20 – 30 тис. грн. явно дешевше, ніж паркан з колючим дротом за 400 тис. грн. Окрім того, для підвищення безпеки можна найняти ще одного сторожа або встановити відеоспостереження.

Якщо Дана Новарчук не знає, то людство придумало такий засіб як автомобільна сигналізація. Достойний екземпляр можна встановити за 2-3 тис. грн. (теж значно дешевше, ніж 400 тис. грн. на паркан).

Бетонний паркан (навіть зі звукоізолюючими пластинами) НЕ БУДЕ виконувати звукоізоляційну функцію, тому про це можна забути.

Однак і після моїх заперечень пані Новарчук з маніакальним поглядом та фанатичною завзятістю переконувала мене і інших членів комісії в необхідності бетонного паркану з колючим дротом.

Але, як вихрдить з вищевказаного, всі проблеми підприємства, пов’язані з безпекою за умови раціонального підходу можна вирішити за 40-50, а не за 400 тис. грн. Однак, команда міського голови запропонувала, а депутати одобрили викидання на вітер щонайменше 300 тис. грн. з міського бюджету.

Нещодавно, переглядаючи видатки з місцевого бюджету на 2015 рік, знайшов цікаві аналогії.

Так, на ремонт спортивних залів шкіл міста виділяють 300 тис. грн., тобто на створення умов для заняття спортом тисяч школярів витрачають суму меншу, ніж паркан для 200 собак. На охорону навколишнього природного середовища міста – 223 тис. грн., тобто на заходи по створенню сприятливих екологічних умов для людей маже в 2 рази менше, ніж на паркан для 200 собак. На капітальний ремонт дитячої поліклініки передбачено 1 млн. грн., тобто на заклад, де обстежуються та лікуються десятки тисяч маленьких лучан передбачено лише близько в два рази більше, ніж на паркан для 200 собак. Аналогій достатньо. Наприклад, минулого року під загрозою припинення діяльності опинився басейн поліклініки для дітей, де проходять лікування та реабілітацію маленькі лучани з проблемами опорно-рухового апарату. Ціна питання – декілька десятків тисяч гривень. Якби не допомога Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк», травень – листопад 2014 року для дітей з проблемами опорно-рухового апарату пройшов би без лікування та реабілітації в басейні. Зате матимемо паркан з колючим дротом для 200 собак за 400 тис. грн…

Однак, у всій цій історії найбільш цікавим є те, що і КП «Ласка» і ГО «Волинське товариство захисту тварин», головою якого є вищезгадана Дана Новарчук, є активними користувачами благодійних пожертв як у грошовому, так й у не грошовому вигляді. При чому за словами активістів і волонтерів суми вдається зібрати немалі. Однак звітів про кількість зібраних коштів як підприємством так і громадською організацією немає… Хоча це вже предмет зовсім іншої розмови.

Далі буде…

Ігор Поліщук, депутат Луцької міської ради, член депутатської групи "Новий Луцьк"