Особливість добровольчих батальйонів полягає в тому, що в них немає ротації. Люди добровільно пішли воювати з ворогами України і воліють залишатись на лінії вогню стільки, скільки вважають за потрібне. З війни в тил вони приїжджають тільки по матеріальну допомогу та підлікуватись.

Люди війни. Особливим чином це стосується бійців Другої штурмової «Афганської» роти. В підрозділі немає випадкових людей. Добре вишколені, з неабияким бойовим досвідом. Один командир чого вартий. Вища академічна військова освіта. Воював в Афганістані, Чечні, Лівії, Придністров'ї, Нагорному Карабасі, Інгушетії, Югославії. До всього – громадянин Росії, який не хоче путінського чи північнокорейського режиму в Україні.

Люди війни щодня перебувають на лінії вогню, яка є лінією життя і смерті, тому вони здатні бачити те, що недоступно тому, хто про війну знає з засобів масової інформації. Люди війни знають ціну життю, бо сотні раз мали можливість її втратити. Вони принципово відрізняються від «старорежимних» чиновників, які без наказу начальства і пальцем не поворушать, і поворушать тільки для того, щоб нічого не робити: зарплатня йде, хабарі носять, пенсія неухильно наближається.

Вони принципово відрізняються від конторських працівників, бо не люблять багато говорити, зневажають інтриганів, кар’єристів. Вони ладні віддати життя один за другого, а тому всі виживають.

Вони відрізняються навіть від пересічних науковців, бо є надзвичайно спостережливими і кмітливими. Науковці мають можливість думати в робочий час, ці люди думають двадцять чотири години на добу. Науковці за думання отримують зарплатню, люди війни – життя.

Пропоную вашій увазі повний текст звернення цих людей до перших керівних осіб Волинської області.

Письмовий варіант цих звернень Володимир Гунчик та Валентин Вітер отримали у встановленому законом порядку. Але громада повинна знати, що читають і про що знають наші керівники, бо це стосується життя усіх волинян, усіх громадян України.

Голові Волинської обласної ради Валентину Вітру;
Голові Волинської обласної державної адміністрації
Володимиру Гунчику;
Копії: адміністрація Президента України;
Міністерство оброни України
Представники Другої штурмової «Афганської» роти.

ЗВЕРНЕННЯ

Шановні голови!

Ми, учасники бойових дій на сході України, під час нашого короткочасного перебування на Волині в другій половині січня 2015 року стали свідками негативних явищ, які потребують їх негайного усунення. Справа усунення цих явищ напряму залежіть від вас.

ПО-ПЕРШЕ, у Волинській області, як і в інших регіонах України триває мобілізація до Збройних Сил України. Очевидним є те, що речове забезпечення в ЗСУ є незадовільним. Можна довго критикувати за це їх керівництво, але від цього нашим людям краще не стане.

Для вирішення справи потрібно негайно створити обласний господарсько-мобілізаціний центр. Центр має об’єднати зусилля та можливості органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємців, громадських та волонтерських організацій, максимально використати зарубіжні зв’язки.

На першому етапі Центр повинен вирішити питання 100% забезпечення усіх призваних до ЗСУ, Національної Гвардії, інших законних збройних формувань, а також добровольців усім необхідним одягом, бронежилетами, шоломами, захисними масками, окулярами, аптечками за стандартами НАТО. Тобто усім необхідним, окрім спецобладнання, зброї, технічних засобів, для виконання службових обов’язків. В разі виконання зазначеного завдання Центру потрібно розгорнути роботу з забезпечення конкретних військових підрозділів спецобладнанням, технікою для військових потреб, харчуванням.

До цієї справи слід поставитись не як до тимчасової справи, а як до завчасного виконання поки що намірів військового відомства щодо реформування ЗС України. Йдеться про намір створення територіальних військових підрозділів, які планується розгорнути в кожному районі кожної області.

Обласне керівництво повинно взяти на себе турботу про здоров’я та життя кожного волинянина залученого до війська. Оснащення військових вище переліченими речами ні в якому разі не може бути перекладено на плечі призовників, добровольців, фінансове та матеріальне становище більшості яких є не з кращих. Забезпечити людину всім необхідним, означає підтримати у людини віру в державу, яку його закликають захищати.

ПО-ДРУГЕ, слід внести суттєві корективи в роботу військкоматів. З того навіть як розносять повістки є зрозумілим, що у військкоматах працюють дилетанти або саботажники.

Можна критикувати київське військове керівництво, що і роблять маленькі та великі чиновники, але від цього стан кадрового забезпечення ЗСУ не покращиться. До війська потрапляють ті, кого до нього не можна підпускати, або з кого більша користь в тилу, натомість не потрапляють такі, на яких тримаються кращі армії світу.

Для вирішення цього питання потрібно негайно звернутись до Міністра оборони України щодо невідкладної реструктуризації військкоматів. Голові обладміністрації взяти під особистий контроль роботу військкоматів в області. Для цього в апараті адміністрації має бути спеціаліст з мобілізаційної та оборонної роботи. Очевидним є те, що потрібно радикально змінити кадровий склад комісаріатів. Там мають працювати люди, які мають мобілізаційний та бойовий досвід, отриманий в умовах сучасної війни. До роботи в військкоматах потрібно залучати фахівців з соціальної психології, досвідчених журналістів, спеціалістів, які добре розуміються на питаннях інформаційної роботи, запобігання інформаційним атакам та провокаціям.

Саме військкомати повинні, разом з місцевим телебаченням, радіо, Інтернет-виданнями, редакціями газет проводити системну професійну агітаційну та роз’яснювальну роботу з питань війни, участі в ній громадян України.

Коротке знайомство з обласними телеканалами склало враження, що ці канали не знають, що на сході України вже майже рік іде кровопролитна війна, що триває мобілізація і що вона не остання. Здається, що у них на студійному календарі 2010-2012 роки. Війну, мобілізацію не помічають працівники та керівництво цих каналів, але це не може не помітити той, в кого ще вчора стріляв ворог.

Військкомати повинні організувати завчасний медичний огляд всіх без винятку чоловіків призовного віку. Про хвороби та різного роду фізичні вади треба довідуватись задовго до вручення повістки. За цей час можна виявити симулянтів, вилікувати незначні захворювання, правильно встановити до якого виду військової служби можна залучити людину.

ПО-ТРЕТЄ, нас повідомили про те, що громадські активісті неодноразово звертались до обласного керівництва з приводу організації військового навчання для добровольців та інших, хто відправляється в зону бойових дій. Зокрема на ім’я голови обладміністрації було спрямовано два письмових звернення, 12. 09. 2014 р. та 17.12. 2014 р., в яких йшлося про нагальну необхідність військового вишколу безпосередньо на теренах Волині до відправлення людей в зону бойових дій.

На наше переконання, з нашого досвіду, це найважливіше питання у справі оборони країни та збереження життя і здоров’я наших бійців. На всіх війнах в першу чергу гинуть погано або зовсім непідготовлені військові. Ми не раз були тому свідками. Чомусь в адміністрації не знайшлось людини, яка б могла принаймні предметно відповісти на ці звернення.

Вважаємо, що в області має бути створений центр з військової підготовки. Центр, по-секторально, повинен працювати з різними категоріями населення: від добровольців, чиновників, депутатів до студентів і навіть старшокласників. Метою навчання є не тільки отримання тактичної підготовки, що передусім стосується осіб призовного віку, а і психологічної підготовки, через яку, відповідно до вікових та статевих показників, мають пройти щонайширші категорії суспільства. Це буде суттєвим додатком до інформаційної роботи щодо служби в збройних силах.

ПО-ЧЕТВЕРТЕ, на перший погляд в області нічого не робиться з запобігання та подолання наслідків терористичної діяльності ворога. Заходи Луцького міського голови, про які ми довідались з ЗМІ, окрім посмішки нічого не можуть викликати. Він та інші керівники однозначно не уявляють і не знають, що таке сучасна терористична робота, що її наслідки можуть в рази перевищувати втрати в зоні відкритих бойових дій. Панове голови! Потурбуйтесь про організацію цієї вкрай важливої справи на сучасному професійному рівні. Не хочемо бути поганими пророками, але може статись так, що часу на організацію лишилось дуже мало. Пам’ятайте, що Ворог не наважується нападати на сильного і підготовленого.

Ми, представники військового підрозділу, який безперервно перебуває в зоні бойових дій, вдячні обласному керівництву, керівництву районів, міст, сіл, селищ за увагу та шану до загиблих. Сподіваємось, що належну увагу та турботу буде приділено пораненим, інвалідам, родинам загиблих, поранених.

З огляду на процеси децентралізації в Україні потрібно на обласному рівні, в районах, великих містах створити Фонди допомоги учасникам війни та їх родинам. Це не лише фінансова чи матеріальна допомога, це і висококваліфікована медична, психологічна і навіть юридична допомога.

Вважаємо, що Волинська область спроможна турбуватись про кожного її мешканця і робитиме все можливе і неможливе, аби достойно захищаючи незалежність України, було якомога менше людських втрат.

З певних міркувань замість своїх справжніх імен і прізвищ подаємо свої позивні. Справжні наші імена знає голова облдержадміністрації Гунчик В.П.

29.01.2015
м. Луцьк
Бача _________
Кабул ________