Практика застосування Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” показала неприйнятність для України запровадженої пропорційної системи місцевих виборів, за якою депутати міських, районних, обласних рад, Київської та Севастопольської міських рад, а також Верховної Ради Автономної Республіки Крим обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій та їх блоків.
Підґрунтя такого висновку має декілька складових, найсуттєвішими з-поміж яких є позбавлення переважної більшості громадян України їх конституційних прав вільно обирати до зазначених рад й бути до них обраними.
Перш за все, перехід на пропорційну систему виборів із голосуванням за т.зв. “закриті” списки кандидатів від місцевих організацій партій та блоків, до всіх місцевих рад, за винятком сільських та селищних, призвів до суттєвого послаблення зв’язків обраних депутатів з виборцями. Якщо в умовах застосування мажоритарної системи відносної більшості, за якою формувався склад місцевих рад до 2006 року, обрані депутати були вимушені підтримувати тісний зв’язок з виборцями, реагувати на їхні потреби і запити, з тим, щоб бути обраними на чергових місцевих виборах в тому ж окрузі, то практика роботи сформованих за новою виборчою системою місцевих рад переконливо засвідчила віддаленість поточної діяльності багатьох місцевих рад і відповідних депутатів від актуальних проблем місцевого самоврядування та регіональної політики.
В ряді регіонів обласні та районні ради сформовано переважно з представників однієї територіальної громади, в той час як інші територіальні громади не представлені у відповідних радах взагалі. Відповідно, не забезпечується втілення в життя основної функції цих рад – представництво спільних інтересів територіальних громад.
Голосування за закриті списки партій і блоків не сприяє розвитку кадрового потенціалу партій на місцях, оскільки персональні здібності кандидата, його обізнаність з проблемами місцевого значення відходить на другий план перед завданнями, визначеними керівництвом центральних органів партій та їхніх місцевих організацій.
Пропорційна система місцевих виборів, зміцнивши права громадян, які є членами тієї чи іншої партії, значно обмежила права безпартійних, позбавивши їх можливості висувати кандидатів у депутати, самовисуватися, бути зареєстрованими кандидатами у депутати поза партійними списками.
Цілком очевидно, що такі положення Закону, зміни до якого пропонується внести, суперечать як вимогам Конституції України, так і вимогам відповідних міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини ООН 1948 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1952 року, Конвенції про політичні права жінок від 20 грудня 1952 року, Міжнародної конвенції щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації від 25 грудня 1965 року), дотримання яких є обов’язковою умовою для того, щоб регіональні вибори в країні, яка визнає себе членом світового співтовариства, були визнані легітимними.
Так, відповідно до статті 38 Основного Закону України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, … вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ці права є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції України), вони гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження їх змісту та обсягу (стаття 22 Конституції України).
Крім того, стаття 8 Основного Закону, визнавши й проголосивши дію принципу верховенства права в Україні, встановлює, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй.
Ці конституційні приписи в повній мірі відповідають універсальним міжнародним стандартам, які є достатньо чіткі й зрозумілі.
Так, наприклад, у статті 5 Міжнародної конвенції щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації від 25.12.1965 року закріплено, що держави-учасниці зобов’язуються “забезпечити рівність кожної людини перед законом …, особливо стосовно здійснення таких прав: … політичних прав, зокрема права брати участь у виборах – голосувати і висувати свою кандидатуру на основі загального і рівного виборчого права”.
Отже, вимоги Конституції України та відповідних міжнародно-правових актів стосовно рівності перед законом, права обирати й бути обраним, а також щодо права голосувати і висувати свою кандидатуру однозначні, а відтак довільному тлумаченню не підлягають.
У зв’язку з цим виникає запитання, чи відповідає зазначеним осново-положним юридичним документам чинний Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”? Цілком очевидно, що відповідь на нього не може бути позитивною, а тому цей Закон повинен бути змінений.
Пошук альтернативи цьому Закону, поєднаний із аналізом попередніх законодавчих актів у сфері правового регулювання народовладдя в Україні, дозволив прийти до висновку щодо доцільності повернення до мажоритарної системи, як оптимальної на сьогодні для України системи місцевих виборів, оскільки саме вона відповідатиме вимогам Конституції України та світовим демократичним стандартам, відобразить ті суспільно-політичні реалії, що склалися в даний час в Україні, врахує позитивний і негативний досвід проведення виборчих кампаній за мажоритарною, змішаною та пропорційною системами у різні періоди становлення української державності.
У зв’язку з викладеним вище, депутати Волинської обласної Ради Б.Загрева, В.Діброва, Ю.Єлева та В.Скуба виступили з пропозицією прийняти Звернення Волинської обласної ради до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо внесення на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, метою прийняття якого є відмова від пропорційної системи місцевих виборів й повернення до мажоритарної системи, і який:
– забезпечить усунення обмеження конституційних прав громадян обирати та бути обраними до місцевих рад та встановить (поновить) другий спосіб висування кандидатів у депутати – самовисування громадянина кандидатом у депутати, що в повній мірі поновить узурповане чинним виборчим законом конституційне право громадян вільно обирати та бути обраними до міських, районних у містах, районних, обласних рад, Київської та Севастопольської міських рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
– підвищить довіру виборців України до інститутів влади, оскільки бу-де ліквідовано пропорційний тип виборчої системи разом із монополією партій та їх вождів на висування кандидатів у депутати;
– засвідчить світовому товариству прихильність української держави та її юридичних інституцій до універсальних міжнародних виборчих стандартів, відданість принципу верховенства права, постійний пошук найбільш оптимального типу виборчої системи відповідно до конкретних суспільно-політичних реалій, що складаються в певних умовах на відповідному етапі розвитку Української держави;
– забезпечить посилення зв’язку обраних депутатів з виборцями та від-повідальності обраних депутатів перед виборцями, а також підвищення ступеня політичної відповідальності виборців за результати голосування на місцевих виборах;
– забезпечить адекватне представництво в районних та обласних радах інтересів територіальних громад та посилення орієнтації діяльності представницьких органів місцевого самоврядування на вирішення проблем місцевого і регіонального значення та ефективності функціонування місцевого самоврядування в містах.