Цю християнську істину ми часто забуваємо, впадаючи в крайнощі, нерідко доводячи самим собі, а більше – іншим, що розуміємося в музиці, живописі, політиці чи історії… А ще більше – що ми патріоти… Патріотизм нині став у моді: якщо ти б’єш себе у груди і розповідаєш, що найкращі поети для тебе – Тарас Шевченко і Леся Українка, а найбільший патріот і герой України – Степан Бандера, то ти – справжній українець (чи українка). Якщо ні – це привід для додаткових розпитувань на зразок «А чому?»
 
Я про те, що з 1-го вересня в центрі Луцька з’явиться вулиця Степана Бандери (то нехай), а пам’ятник йому стоятиме в районі «загсу»… Можливо, хтось знає, яке відношення мав Бандера до цього закладу? Чи загалом до цього району міста?
 
Як на мене – ситуація абсурдна до комізму. Якщо раніше в кожному місті, на кожній площі стояв пам’ятник вождю пролетаріату, а в кожному кабінеті висів його портрет, то сьогодні ці пам’ятники та портрети заміняють іншими обличчями… Дуже часто генераторами подібних ідей є далеко не патріоти (адже патріот не той, хто постійно про це кричить), а псевдо-патріоти (такий собі PR-хід задля здобуття і підтримки електорату), або перевертні (в них і на обличчі закарбована «совіцька» ідеологія, і суть думок та сама, лише слова інші: замість «У нас має бути пам’ятник вождю пролетаріату!» вони кажуть «У нас має бути пам’ятник Степанові Бандері!»).
 
Власне, на Бандері луцький «патріотизм» не зупинився. Згідно з рішенням Луцької міської ради від 18.06.08 «Про затвердження Переліку найменувань адресних об’єктів міста Луцька», перейменуванню підлягає 494 вулиці. І в творчій комісії з перейменувань вулиць, і в Громадській раді при Луцькому міському голові існує дві протилежні тенденції: одна – давати вулицям імена лише героїв, інша – відтворити першоназви, а також називати вулиці милозвучно (наприклад, Вишнева, Абрикосова, Місячного Сяйва, Площа Закоханих), створюючи тим самим неповторне обличчя Луцька. Зокрема, письменник і журналіст Володимир Лис, висловлюючи свою позицію під час зустрічі з колегами, зазначив, що якщо вже й давати вулицям імена, то виходячи з історії певної місцевості (у нас проживала і творила Олена Пчілка, Ігор Стравінський, Улас Самчук написав прекрасний роман «Волинь»…), а також «щоб у нас була вулиця Вишнева, Абрикосова, Місячного Сяйва…». Логічно, правильно, послідовно і цікаво… Але не все так просто і зрозуміло для інших! Одна із депутаток міської ради категорично заявила: «Я не дам називати вулиці Вишневими чи Абрикосовими! Вулиці повинні носити імена героїв ОУН-УПА!» Хто не з нами – той проти нас? Той – не патріот. Диктатура… Тільки вже не пролетаріату, а хтозна яка…
 
Я не проти пам’ятників видатним діячам, не проти перейменування вулиць… Я проти сліпої ідеології, проти ідолів. І проти псевдо-патріотів…