Микола Томенко, який завітав на прес-конференцію перед фестивалем (а таки виконав обіцянку, приїхав, журналістів привіз) наголосив, що Луцький замок потрапить у півфінал акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци». Він у тому не сумнівається, як і в тому, що завдяки Луцьку і Кам’янцю споконвічна українська традиція – проведення нічних дійств – пошириться на всю Україну.
І таки правда: ідея і зусилля пані Тетяни Гнатів вдихнути життя Луцькому замку заслуговує на величезну похвалу і шану. Бо стояли собі кам’яні мури, бачили іноді екскурсантів, а частіше – місцевих закоханих чи самотніх мандрівників у пошуках спокою.
І раптом – арт-шоу. Щось нове, неочікуване, небачене і нечуване. Луцьк у 2007-му завмер в очікуванні казки, у 2008-му мудрував, а чи ж відбудеться це знову і як то буде, порівняно з… У 2009-му то для багатьох сприймалося хорошою традицією, та й Вакарчук – заманка неабияка. Тож 2010-й обіцяв іще більше вражень.
Цьогорічної мистецької ночі було всього в середньовічному замку – забав, видовищ, майстер-класів, дегустацій, зустрічей і нових знайомств. Ліпили горщики-вазочки з глини, плели вінки й корони, закликали Купайла, кували підкови на щастя та пили медовуху для здоров’я і хорошого настрою.
Але якось було скучно. Середньовічні мотиви шотландського та білоруського гуртів – так. Безмір позитиву. Ще – театр Києво-могилянської академії з виставою «Андрогіни», хороша й цікава постановка (хоча майстерності трохи бракувало). А от файєр-шоу таке собі. Львівський театр на ходулях, який був позаминулої Ночі, демонструє набагато вищий клас. І драйв «Перкалаби» ну аж ніяк не вписувався в етно-фольк-тематику. Швидше – кабакова «мурка». Принаймні, так здалося не тільки мені – люд навколо спочатку завмерло намагався второпати, що це, а потім полилися коментарі… Тож Скрипка вже не був тим «цвяшком» програми, яким би міг бути завдяки драйвовому ритму. Він став продовженням.
Загалом, програма складена цікаво, а от виконавці… мали би бути вищого класу. Тим паче, що квитки – не дешеві (для порівняння, на «Битву націй» у Хотині вхід коштував 60 грн, а там була куди розмаїтіша програма). Хоча розумію, що тут є багато суб’єктивних і об’єктивних моментів. Один із них – підготовка фестивалю різними структурними підрозділами міськради. Але це вже інша тема для розмови.