Ще у вересні 2013 ніщо не віщувало біди. Однак вже через місяць події стали розвиватися непередбачувано. Євромайдан і перші смерті на Інституцькій, анексія Криму та війна на Сході. Зараз кожен із нас знаходить багато виправдань війні чи навпаки засуджує, в когось прокинувся патріотизм і він йде добровольцем на Схід, а хтось навпаки уникає мобілізації і воліє залишатися осторонь. Та всі ми прагнемо одного – щоб так звана антитерористична операція, в якій вже втратили життя тисячі людей швидше закінчилась. Адже найвища цінність – це людське життя.

Організація Об'єднаних Націй має офіційні підтвердження загибелі більш як 3,5 тис. осіб унаслідок конфлікту на сході України. І це тільки офіційні дані. Солдати, які воюють в зоні АТО та мирні жителі Донбасу наводять зовсім інші цифри, що в рази більші від офіційних.

Збитки від знищення інфраструктури на території Донбасу за час збройного конфлікту сягають 440 мільйонів доларів. За даними ООН, на території Луганщини та Донеччини пошкоджено понад 2000 об’єктів, серед яких 659 - громадських будівель, 1230 приватних будинків та 178 офісів, кількість вимушених переселенців всередині країни досягла 275 489 осіб.

Згідно з документом, у Донецьку закрито понад 70% підприємств, і відновити їхню роботу буде дуже складно. Також декілька шахт «були затоплені та потребують ремонту».

Крім того деякі райони Донецька відрізані від водопостачання.

У зоні збройного конфлікту не виплачуються заробітна плата та соціальні виплати, банки не працюють повною мірою, одним словом нормальне життя перестало існувати як таке.

За даними від 18 вересня, кількість вимушених переселенців всередині країни досягла 275 489 осіб. Близько 341 000 осіб виїхали у сусідні країни, при цьому понад 300 тисяч людей обрали Росію, зазначають в ООН.

Цифри жахливі. То хто ж в змозі припинити війну в Україні?

Пригадується до виборів тоді ще кандидат в Президенти Петро Порошенко, критикуючи команду Турчинова, наголошував, що Антитерористична операція, яка зараз проводиться в східних областях, повинна бути коротшою й більш ефективною та тривати години і дні, а не місяці. Українці хотіли побачити виконання однієї з головних обіцянок, почутих у Верховній Раді 7 червня, — припинити воєнні дії на Донбасі за тиждень. Порошенко слова не дотримав. Ці слова президента були просто кинуті на вітер. Можливо, дехто скаже, що це була лиш політична метафора і насправді не все так просто зробити, однак хто тягнув Порошенка за язик обіцяти конкретну дату, коли він зупинить війну?

І ось мирне перемир’я, мінські домовленості. Доволі крихка угода. Але все таки, поганий мир краще ніж хороша війна. Що ж криється за підписаними угодами у Мінську?

Наскільки можна судити з мізерної інформації про події на Донбасі, під прапором перемир'я там все йде до вичленення контрольованої Москвою та місцевими бойовиками території з України. Оголошено, що вибори в Раду на цій території проводитися не будуть. Оголошено, що 2 листопада пройдуть вибори голів ДНР і ЛНР, а також їх парламентів. Тим самим Закон про особливий статус, прийнятий Радою, ховається ще до того, як почав виконуватися. Питання про впорядковування ситуації на російсько-українському кордоні з порядку денного зникло, що може свідчити про невизнання лідерами бойовиків цього кордону як такого. Якщо все так, то це означає, що ставка зроблена на придністровський варіант.

Цікаво, що офіційно ці тенденції не коментуються ні Києвом, ні Москвою, ні Заходом. Їх ніби немає, а є шанований усіма процес мирного врегулювання. Схоже, до придністровського сценарію вже є готовність. Москві він вигідний, бо вона отримає контрольований анклав і стратегічний плацдарм, звідки можна не виводити війська і військову техніку: адже їй наказується вивести її з території України, а не з території, яка від України відійшла. Цей сценарій може влаштувати і Брюссель, втомлений від затяжного конфлікту з Кремлем.

Ну, а для Києва такий розвиток подій означатиме зняття головного болю з приводу відновлення та фінансування зруйнованого депресивного регіону, хоча особисто для Порошенка зрив його плану і втрата території стануть, швидше за все, внутрішньополітичною поразкою. А як воно позначиться на політичних позиціях українського президента, вже кілька підірвана мінськими "переговорами з терористами", залежить від його політичного потенціалу, який виявиться на виборах у Раду.

Нам треба припинити війну. Успішна Україна неможлива без Донецька, Луганська, Дніпропетровська і Одеси. Так само, як вона неможлива без Львова, Тернополя, Вінниці і Києва. Тож давайте припинимо шукати між собою ворогів. Багато хто намагається нав’язати думку, що Схід України – це інша Україна. Але це не так. Ми – єдиний народ.