Європа втомилася чекати, допоки Генеральна прокуратура України нарешті надасть конкретні докази провини діячів режиму Януковича. Більшість з яких знаходяться під санкціями ще з початку березня 2014 року. Однак тоді цей крок був скоріше авансом новій українській владі, від якої очікували активних та ефективних дій по розслідуванню злочинів та корупції «Сім’ї».

Однак за майже 2 роки майже жодних зрушень не сталося. Тому минуло тижневе рішення Суду ЄС про зняття санкцій з цілого ряду одіозних персонажів не має нікого дивувати – це тільки перша ластівка у довгому ряду розчарувань, на які варто очікувати українцям, якщо прокуратура та її очільники не змінять нинішньої лінії поведінки. 28 січня Суд ЄС постановив, що колишні посадові особи української влади не можуть надалі знаходитись під санкціями лише через наявність факту розслідування та відкритої кримінальної справи в Україні щодо них. Тобто, простіше кажучи, це рішення означає: немає конкретних доказів вини – немає арешту рахунків та заборони на в’їзд. Так, звичайно, це рішення Україна ще може оскаржити. Та й воно не знімає автоматично накладених санкцій, адже рішення про їх застосування, так і зняття приймає не Суд, а Рада ЄС.

Й оскаржувати потрібно кожну нову резолюцію. Та й Суд 28 січня скасував виключно той арешт, що діяв з березня 2014 по березень 2015 року. Тобто, реально санкції продовжують діяти – щоправда, тільки до 5 березня 2016 року. Яке, до речі, вже також оскаржене адвокатами людей Януковича – розгляд справи триває в тому-таки Суді ЄС. Тобто, буквально за місяць маємо всі шанси на відміну всіх санкцій щодо майже всіх одіозних приспішників Віктора Федоровича. Нагадаємо, що 6 березня 2014 року Європа заморозила рахунки екс-президента Віктора Януковича і його синів Олександра і Віктора, керівників всіх силових відомств режиму Януковича: глави МВС Віталія Захарченка, його заступника Віктора Ратушняка, екс-голів СБУ Олександра Якименка та Ігоря Калініна, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Пшонки Артема, екс-прем'єра Миколи Азаров і його сина Олексія Азарова, братів Андрія Клюєва (екс-глава Адміністрації Януковича) і Сергія Клюєва, головних юристів Януковича Олени Лукаш та Андрія Портнова, міністрів уряду Азарова Дмитра Табачника, Едуарда Ставицького та Раїси Богатирьової. Також під санкції потрапили безпоседерні члени «Сім’ї» - Сергій Курченко, Сергія Арбузов та Олександр Клименко. Всі ці люди мають всі шанси буквально за місяць отримати доступ до своїх рахунків з награбованими грошима.

Єдині питання залишаються по Віктору Януковичу, але й там ситуація хитка. Чому ж так сталося? Може, Європа раптом подобрішала до власника золотого батону? «Спочатку, одразу після революції, європейські країни пішли нам на зустріч, - розповідає Сергій Іванов, публіцист та екс-прокурор. – Тобто, приймали санкції, керуючись простими запитами від Генеральної прокуратури, без доказів, ніби авансом. Але надалі ця схема й дала можливість діячам режиму Януковича відміняти ці санкції через суд через відсутність конкретних доказів. А ці докази й справді за 2 роки так і не були зібрані. Й треба розуміти, що з кожним днем можливість їх зібрати стає все більш ілюзорною. Докази постійно губляться, ГПУ намагається всі скандальні справи спихнути на Національне антикорупційне бюро, абсолютно незрозуміла ситуація з управлінням спеціальних розслідувань у ГПУ тощо». Понад те, ситуація стає виглядати ще більш критичною, якщо дізнатися, наскільки Європа незадоволена повною бездіяльністю української прокуратури. Треба розуміти, що накладення санкцій – це достатньо радикальна процедура, на яку йдуть лише тоді, коли в євробюрократів є достатньо підстав для такого різного кроку. Й те, наскільки Україна, фактично, обманула Європу, грає дуже сильно проти нас. Не тільки в питанні, власне, санкцій проти регіоналів, але й в більш широкому колі питань. Включаючи, наприклад, продовження санкцій вже проти Російської Федерації.

«Київ не висунув проти діячів режиму Януковича кримінальних звинувачень, тому чиновники ЄС заявили, що санкції проти відповідних осіб можуть бути зняті вже навесні», - пише The Wall Street Journal, офіційний рупор Білого Дому, наводячи слова одного зі своїх анонімних співрозмовників видання. - Чиновники також розповідають про негативні настрої щодо України в європейських інститутах.

Існує занепокоєння, що протягом року всі ці люди (представники колишнього режиму, на яких раніше було накладено санкції з боку Заходу) отримають доступ до своїх активів на Заході. Після цього, ніхто більше не підтримає санкції повторно. Багато чиновників ЄС ситі по горло Україні».



«Треба розуміти, що найголовніше в розслідуваннях такого роду, тобто, по корупції серед високопосадовців – це оперативність, - пояснює Сергій Іванов. - Це як в випадку з Єфремовим, де було абсолютно зрозуміло – якщо не арештувати одразу його найближче оточення типу Мирошника та Лозовського, й також не арештувати рахунки його Укркомунбанку, то посадити його буде дуже проблематично. Саме це ми, власне, зараз й споглядаємо. Не проводилася вчасно оперативно-розшукова робота, не закривалися бізнеси підсанкційних. Наприклад, як так може бути, що в того ж Курченка й досі працює прямо в Києві величезний медіа-холдинг? Це й активи, й майно – чому досі ГПУ нічого не зробило для арешту? Чому досі працюють підприємства Саші «Стоматолога» - старшого сина Януковича? Чому працюють досі підприємства єнакіївського ОЗУ? Чому досі не проведено жодних дій щодо СКМ Ахметова, ніби вони не купують вугілля контрабандою з окупованої території Донецької та Луганської областей?



Прокуратура нічого не робила для інформування Загалом, опущена злочинна халатність всіх трьох Генеральних прокурорів, яка призвела до тяжких наслідків. Тому всіх трьох треба притягнути до відповідальності – власне, саме це на місці антикорупційного прокурора я би зробив ще вчора. А також, з іншими керівниками силових органів». Виникає питання, чому ж Україна не могла використати механізм судових вироків без присутності обвинуваченого, що законодавством вже дозволено. Жодного судового рішення навіть по Януковичу й досі нема. Нема навіть, власне, судових розглядів. Власне, тут можна привести приклад, коли ти просиш продавця притримати машину, яку продають. Але всі терміни спливають, на тебе починає наїжджати власник машини, податківець тощо. По суті, повзучий саботаж ГПУ з подачі найвищого керівництва країни призвів до повної дискредитації процесу покарання колишніх діячів режиму Януковича.