Випробування війною на 23-му році назалежної України стало гіркою і болючою несподіванкою. Цей рік – чи не найважчий через ціннісні злами, розриви і усвідомлення необхідності ревізії своїх поглядів, уявлень, життєвих принципів. Зміни мають відбутися.

Не так давно ми з парадом відзначали 20-ліття. З цього приводу влучно написала Ліна Костенко у статті «Равнєніє на трибуну» (газета «День»): «Мають пройти судді-колядники з торбами грошей на плечах... Директори шахт із тисячами трун загиблих за ці роки шахтарів. Банкіри, угинаючись під вагою грошей ошуканих вкладників. Завершує всю цю святкову феєрію сірий автозак... Чотири президенти на трибуні прикладають руки до серць... І все-таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата — повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці...».

Нагода протестувати честь, славу і оборонну міць не змусила довго чекати на себе. Після саркастично-пророчих слів Ліни Костенко, Україна очистилалася Майданом, оплакала Небесну Сотню, втратила Крим і далі продовжує втрачати цвіт нації – молодих чоловіків, які захищають державність в зоні АТО. Війна перевернула свідомість багатьох і продовжує лихоманити країну. Війна не може залишити байдужими нікого, вона згуртувала у прагненні допомогти сотні, тисячі людей.

Разом з тим “перша екстренна допомога” не вирішує більшості питань соціальних гарантій учасникам бойових дій як зараз, так і після їх повернення. Наразі чимало волонтерів, громадських організація, просто доброчинців у різний спосіб допомагають. Сотні луцьких родин звертаються і до благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» з різними проблемами, своїми бідами. Ми допомагаємо. Проте усі розуміють що це, насамперед, компетенція держави.

Неправильно, коли батьки, зболені тим, що сина забирають на війну, повинні ще й побиратися у пошуках коштів на амуніцію, на все необхідне у зоні АТО. Неправильно, коли дружина замість того, щоб збирати дітей у школу, садок, купує уже третю форму чоловікові, бо ті зносилися. Неправильно, що в солдатів немає води, ліків....Неправильно, що держава, яка забирає годувальників, фінансову опору сімей, навіть натрохи не компенсовує це.

Тому знаючи, як важливо у час біди і випробувань об’єднатися, депутатська група «Новий Луцьк» підготувала на сесію Луцької міської ради Комплексну програму підтримки учасників АТО та членів їх сімей-мешканців м. Луцька, яка має на меті підвищення рівня матеріального і соціального захисту учасників бойових дій в АТО, членів їх сімей та сімей, члени яких загинули під час здійснення АТО.

Програма складається з трьох частин. Перша – надання пільг на сплату за користування житлом. Друга – надання соціально-гуманітарної допомоги учасникам бойових дій АТО після повернення із зони АТО (медична допомога, санаторно-курортне лікування, психологічна реабілітація тощо), соціальний супровід сімей учасників бойових дій АТО (забезпечення безкоштовним харчуванням, надання послуг по безкоштовному користуванню басейном та участі в спортивних гуртках, секціях, клубах, навчання в школах естетичного виховання, юридична допомога, забезпечення безкоштовного проїзду в міському транспорті, забезпечення безкоштовного медичного обстеження у комунальних медичних закладах м. Луцька тощо). Третя – надання матеріально-технічної допомоги учасникам бойових дій АТО (забезпечення матеріально-технічними засобами, іншими необхідними матеріалами).

Сесія Луцької міської ради, де розглядатиметься Програма, відбудеться 27 серпня 2014 р. Ми зобов’язані спільно з усіма депутатами підтримати Програму і знайти кошти на її реалізацію. Тому, що це не бонус і не подяка нашим військовослужбовцям. Це – те найменше, що може зробити держава у відповідь на захист її кордонів, її суверенності і найголовніше – гідності усього українського народу.