Консульські послуги стали недоступними для українців призовного віку з 23 квітня. Що відбулося? Був ухвалений закон про мобілізацію, який набуде чинності 18 травня. Фактично, зараз оновлюється система мобілізації, її механізми, оновлюється система військового обліку.

І, відповідно до закону, чоловіки призовного віку, в тому числі, які перебувають за кордоном, повинні будуть оновити свої особисті дані в ТЦК через консульство, кабінет військовозобов’язаного, телефоном чи електронною поштою.

Річ у тім, що військовий облік у нас відбувався за місцем проживання. Але мільйони людей поміняли місце проживання. Причому мова йде не лише про українців всередині країни – багато громадян виїхали за кордон, і це не лише жінки та діти.

Тому немає нічого страшного, щоб відновити свої дані, стати на військовий облік заново (для цього створюється електронний кабінет і є інші варіанти). Таким чином вони фактично підтвердять, що є не просто де-юре, а де-факто є громадянами України. Що вони дійсно залишаються громадянами України, а не просто хочуть лише використовувати український паспорт для отримання західної соціальної допомоги.

Такі заходи насправді потрібні. Я не бачу в цьому нічого поганого. Адже мова не лише про ухилянтів. Багато людей, хто й раніше перебував за кордоном, свого часу не стали ставати на військовий облік, заново реєструватися, тому отримали колись документи й надалі вирішили уникати цього процесу.

Хтось взагалі хотів схитрити, уникнути військового обліку, залишатися «в тіні», уникати виконання обов’язків стосовно своєї держави... У нас багато хто вимагає, щоб держава робила те, чи інше, а сам не хоче виконувати обов’язки, зокрема платити податки чи захищати країну. Але якщо ти залишаєшся громадянином України чи хочеш залишатися громадянином України, закон потрібно виконувати.

При цьому, для коротких поїздок за кордон не має виникнути ніяких проблем – більшість людей не стають під час таких поїздок на консульський облік.

Проблеми можуть виникнути у тих, у кого закінчується термін дії закордонного паспорта і потрібно його відновити, або отримати якісь документи через консульство.

Тоді будуть запитувати, чи стали ви на військовий облік, чи підтвердили себе у реєстрах військовозобов’язаних. А далі все залежить від людини. Кожен сам буде вирішувати для себе. Люди змушені будуть замислились, що робити далі. Якщо хочеш залишатися українцем, то маєш бути ним не лише формально, за наявністю паспорта, бути лише споживачем українського громадянства та використовувати його за кордоном, а якось допомагати своїй країні. Якщо людина буде далі ховатися від держави, то тоді вона спочатку де-факто, а потім де-юре втратить українське громадянство.

Водночас, не думаю, що варто очікувати якогось масового повернення чоловіків назад в Україну. Багато українців у перші дні війни повернулися, і це був достатньо масовий процес.

Але якщо люди виїхали й не хотіли повертатися, тобто виїжджали цілеспрямовано, щоб не потрапити до лав Збройних сил України, то навряд вони прийматимуть рішення про повернення. Проте, мабуть, будуть такі, хто повернеться.

Зараз читаю багато коментарів, мовляв, такими діями ми відштовхуємо людей. Але це – вибір людини. Нам потрібні не формальні громадяни, формальна статистична кількість людей, які вважають себе громадянами України, а щоб вони реальними діями підтверджували цей статус. Тому кожен буде вирішувати для себе, як буде далі.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

Спеціально для УНІАН.