Добігає до завершення навчальний рік…Для багатьох хлопчаків та дівчат він стане останнім у стінах рідної школи. І тому наостанок випускники Луцького НВК №26 ось уже п’ятий рік поспіль за кілька днів до свята «останнього дзвоника» символічно прощаються з дитинством.

«Це стало уже справжньою традицією. Щороку ми із захопленням спостерігали як весело та цікаво проводять останні дні у школі одинадцятикласники. Нарешті і нам випала нагода приєднатися до шкільної традиції та попрощатися з дитинством»,- розповідає учениця 11-Б Романів Ярина.

Сьогодні, 15 травня, учні по-справжньому поринули у безтурботні дитячі роки. Коридорами школи вони пересувалися на скейтах та роликах, а в повітрі увесь день кружляли мильні бульбашки та кольорові кульки. Плюшеві іграшки, слинявчики і навіть «пустушки» стали атрибутами дійства. Звісно ж, не обійшлося і без водних пістолетів та т.зв. «базук». Усі мокрі, але які щасливі!

Навіть шкільна форма сьогодні виглядала не так, як завжди. Усі були одягнуті у яскраві майки, кольорові штани, спіднички. На голові у дівчат – дитячі бантики. Усе так, як колись!

«Цей день назавжди залишиться у нашій пам’яті, - ділиться враженнями Кабанова Ірина, учениця 11-Б,- сьогодні все так, як в дитинстві. Ми веселимося, пустуємо. Це справді яскравий момент! Раді, що змогли отримати задоволення самі та подарувати радість іншим!»

І справді, окрім випускників, море емоцій і позитиву отримали також і молодші учні, які спостерігали за веселими витівками старших друзів.

«Це дуже цікаво та захоплююче. Захотілося навіть швидше підрости, аби і собі влаштувати таке свято», - розповідає учениця 6-Б класу Глущук Анастасія.

Педагоги теж не лишилися осторонь – у цей день вони поринають у дитинство разом із учнями (адже всі ми знаємо, що навіть дорослі у душі – все ще бешектливі дітлахи). Хвилюючим для вчителів є цей день, адже він нагадує про наближення дорослого життя для таких рідних учнів. Куратор 11-Б Шостак Наталія не стримує емоцій: «Нам буде дуже важко розлучатися по закінченню навчання. Я пам’ятаю цих хлопчиків та дівчаток ще зовсім маленькими. Здається, зовсім нещодавно, у 5ому класі вони прийшли до мене, такі хороші та милі. І ось уже за два тижні випускний вечір. Час пролетів як одна мить.»

Увесь день учні та вчителі фотографуються на згадку, пригадують смішні історії та курйози із шкільного життя. В усіх справді чудовий настрій, бо ж дитинство – така безтурботна пора. І хочеться, аби вона ніколи не закінчувалася!