Поразка Кремля у війні з Україною за підсумками місяця війни має військовий, політичний та моральний вимір.

Якщо говорити про політичну поразку, то вона полягає в тому, що багаторічні програми повністю зруйновані. Перерахуємо лише вісім найпомітніших.

1. «Російський світ». Приблизно з 2005 року Кремль конструював просування у різних країнах світу з опорою на співвітчизників. Це були різні способи роботи, залежно від країни. Наприклад, у Франції опираючись на аристократію – нащадків старої еміграції, а в Латвії робили ставки на велику російську меншість. Проте загалом це була рамка, яка дозволяла в різні роки вбудовувати у себе численні маніпулятивні проекти – і «Безсмертний полк», і «Нічних вовків», і Конгрес російськомовної преси за кордоном, і церковні заходи тощо. Тепер все це все абсолютно токсично. Сама концепція «російського світу» тепер синонім агресії.

2. «Євразійський простір». Розвалилася не лише концепція «Європа від Лісабону до Владивостока», про що нещодавно прямо сказав Вольфганг Ішингер, ветеран німецької дипломатії, але агресія завдає важкого удару по концепції «євразійського простору» як зони особливої співпраці. І якщо до війни Кремль міг вважати себе економічним та політичним лідером Євразії, то тепер це країна-агресор під санкціями, яка замість кооперації створює проблему «вторинних санкцій» для її контрагентів в Євразії.

3. Вихід із міжнародних організацій або призупинення участі протягом першого місяця війни призвело до того, що надовго блоковано всі багаторічні дипломатичні проекти Кремля. ОБСЄ, Рада Європи, взаємодія з регіональними союзами – північними країнами, Арктичним союзом, МВФ, Світовим банком і навіть СОТ, Росія вибуває з великих спортивних федерацій, міжнародних культурних асоціацій. Наслідки цієї автаркії (незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей, – ред.) легко прогнозувати: відбудеться глибоке відставання в розумінні реальних світових процесів.

4. Кремль остаточно втратив можливість своєї гри в «партнерів», яку він успішно вів багато років. Остаточно впала концепція боротьби Москви за свої національні інтереси у спарингу зі США, Євросоюзом, міжнародними організаціями та альянсами. Агресія обрушила саму концепцію національних інтересів та її відстоювання у діалозі з «партнерами», яку просував Кремль протягом 15 років.

5. Кремль втратив все середовище прихильників у провідних країнах. Насамперед, такі політично та економічно впливові середовища були у Німеччині, Італії, Франції, Греції. Усе середовище політичних комунікацій, побудованих навколо таких гігантів, як-от німецький Сіменс або французький Total, все багаторічне просування РЗ, Росатома та інших російських держкорпорацій – зруйноване.

6. Високі нафтові доходи дозволяли Кремлю, починаючи з 2005 року, активно залучати відомих іноземних учених, пропонувати спільні проекти російським ученим, які давно працюють за кордоном. Навіть після 2014 року зберігалися ці наукові комунікації, а вони були дуже важливими не тільки для іміджу Росії, але й для реальної модернізації багатьох сучасних галузей науки. Агресія розриває всі ці зв’язки. Уся ця 15-річна довгострокова стратегія пішла коту під хвіст.

7. Росія втратить більшу частину всього того середовища, яке забезпечувало розвиток так званих «креативних індустрій». А вони відігравали велику роль в останнє 15-річчя. Вони впливали на впровадження нових соціальних практик не тільки у великих містах, а й останні роки – і в середніх. Створювали сприятливе середовище для молоді. І пов’язували Росію з рештою світу, минаючи всю проблематику політичного устрою. Агресія та економічна блокада підривають і контакти, і можливості фінансування цього середовища.

8. Є також і цілком очевидний політичний наслідок невдалої військової операції задля її подальшого розвитку силового блоку РФ. Російська армія покривається ганьбою на очах усього світу. Політичне планування цього вторгнення є грандіозний фейл, де в якості головного актора виявилася залучена армія. Через місяць війни всім, хто перебуває поза зоною впливу кремлівського телебачення, добре видно, що армія опинилася у становищі військового злочинця разом із політичним керівництвом у Кремлі.

Разом зі штучними кремлівськими стратегічними програмами, розрахованими в минулому на різні гібридні форми проникнення в глобальні інститути та їхній порядок, гинуть і цілком реальні та плідні форми співпраці останніх 15 років пострадянського розвитку Росії.

Тож виникає запитання, яким чином, за допомогою яких концепцій Росія надалі зможе подолати колосальні наслідки цієї політичної катастрофи. Такого масштабу переломні події, як ця агресія, унеможливлюють просте повернення до старих концепцій або їхніх окремих елементів. Потрібна нова політична мова для стратегій подолання наслідків. І вона знадобиться вже дуже скоро.

Олександр Морозов - аналітик iSANS, політолог, філософ, викладач Карлового Університету.

Матеріал опубліковано на Reform.by.