Катерина Жирій: Навчання у часи війни: як наші діти в школу (не) ходили
В Україні добігла кінця перша чверть першого воєнного навчального року. Паралізований початком війни освітній процес після літніх канікул запрацював у нових реаліях – з урахуванням усіх складних викликів і безпекової ситуації. Що ж з цього вийшло?
Перед вереснем у соцмережах розгорнулися справжні баталії – після того, як у Міністерстві освіти оголосили, що навчання проходитиме очно – за наявності перевірених укриттів у освітніх закладах. Багато батьків критикували таке рішення через постійну небезпеку ракетних обстрілів усієї території нашої держави. Однак батькам дали вибір – навчати дітей онлайн чи водити до школи, або взагалі обрати сімейну форму навчання. Така змішана форма має задовольнити усіх учасників освітнього процесу.
Коли в Україні масово запроваджувалося онлайн-навчання під час пандемії коронавірусу, багато списів було зламано у палких дискусіях в суспільстві: дехто був проти, дехто критикував саму організацію процесу. Та ніхто не міг і подумати, що подібний досвід стане в пригоді через криваву та руйнівну війну. Тому онлайн-навчання стало справжньою панацеєю після початку військової агресії, адже мільйони українців – як діти, так і вчителі – роз’їхалися по різним куточкам України і світу, і уроки через інтернет стали запорукою хоч якоїсь стабільності.
Що стосується офлайн-навчання, то у шкіл був час підготувати за наказом МОН укриття у літні місяці для того, щоб прийняти учнів у нинішніх непростих умовах. Дозвіл на початок очного освітнього процесу у кожному закладі давала комісія, яка перевіряла наявність і стан укриттів, де учні разом із вчителями мають перебувати під час повітряних тривог.
Таким чином, з вересня багато українських дітей нарешті сіли за парти, решта навчалася вдома. Різні школи по-різному влаштовували освітній процес: десь з однієї паралелі зібрали окремі класи з дітей, які будуть навчатися очно, і дітей, чиї батьки категорично проти офлайн-навчання. Десь діти навчаються позмінно чи класи чергують очне і онлайн-навчання – ходять тиждень через тиждень, адже кількість місць в укритті може бути обмеженою. Одним словом, школи, як змогли, пристосувалися до реалій, щоб забезпечити освітній процес нашим дітям.
Онлайн-уроки важливі також і для дітей, які ще не повернулися з-за кордону: так вони не будуть пропускати саме українську шкільну програму та будуть відчувати зв’язок із рідним класом та вчителями.
Деякі батьки, які вагалися щодо очного навчання та на початку року обрали онлайн, змінили свою думку, побачивши, що процес у школах йде та багато дітей відвідують шкільні класи. Адже перебування дітей під контролем вчителів у шкільному укритті (якщо воно справді надійне) є безпечнішим для учнів, які, наприклад, залишилися самі вдома або просто не мають свого укриття (будемо чесні, далеко не всі сумлінно спускаються у бомбосховища з багатоповерхівок під час чергової повітряної тривоги).
До тривог учні та вчителі вже адаптувалися: в школі всі гуртом йдуть до укриттів, а онлайн-уроки перериваються до відбою, щоб всі могли прослідувати до безпечного місця. Але нещодавно додалася нова гостра проблема, яка зачепила всю країну, – обстріли енергетичної інфраструктури та масові відключення світла.
Вся Україна зараз годинами сидить без електрики, це паралізує роботу багатьох підприємств і закладів. Освітні – не виняток. І якщо в школах це створює лише певні незручності (наприклад, неможливість застосувати інтерактивні засоби навчання, що не є критичним, а освітлення у денний час вистачає з вікон), то онлайн-навчання унеможливлюється через постійні відключення. Якщо електрики немає у вчителя, то весь клас залишається без уроку, якщо у деяких учнів, – то вони можуть відставати від програми. Через це процес навчання гальмується, адже треба витрачати час на доопрацювання шкільного матеріалу.
Через віялові та аварійні відключення у деяких громадах місцева влада оголосила осінні канікули, які до того мали перенести на зиму, додавши зайвий тиждень до зимових. Та навряд чи це наразі щось суттєво змінить у освітньому процесі: рашисти не припиняють свої терористичні ракетні атаки на об’єкти критичної інфраструктури (особливо люблять це робити по понеділках), і віялові відключення точно не припиняться за тиждень, а навпаки обіцяють бути жорсткішими, адже 40 відсотків енергетичної інфраструктури країни серйозно пошкоджено.
Батькам і вчителям залишається і надалі пристосовуватися до надскладних умов українського сьогодення. Вчителі, які викладають онлайн, можуть записувати уроки чи окремі відео з поясненням матеріалу для дітей, які через відсутність електрики не змогли бути присутніми на уроці (а якщо світла не було у вчителя, то відеоурок має бути обов’язковим, щоб не відставати від програми).
Батьки теж мають включатися в освітній процес своєї дитини, як би це не було важко з роботою та побутовими справами (особливо це стосується батьків учнів початкових класів, яким без допомоги може бути складно опанувати шкільну програму). У кого є фінансова можливість – завжди можна знайти репетитора, який буде пояснювати малечі незрозумілий матеріал. Також можна користуватися різноманітними відео на освітніх платформах – є як безкоштовні, так і платні програми.
Усім українцям зараз важко, та ми не маємо права зневіритися на злісну радість нашому ворогу. Бездоганного навчання у воєнний час не варто чекати, але найголовніше зараз – зберегти життя і здоров’я усіх нас. Після перемоги все наздоженемо, а зараз слід вчитися за можливостями, які наразі доступні.
Катерина Жирій
Текст опубліковано з УНІАН.
Перед вереснем у соцмережах розгорнулися справжні баталії – після того, як у Міністерстві освіти оголосили, що навчання проходитиме очно – за наявності перевірених укриттів у освітніх закладах. Багато батьків критикували таке рішення через постійну небезпеку ракетних обстрілів усієї території нашої держави. Однак батькам дали вибір – навчати дітей онлайн чи водити до школи, або взагалі обрати сімейну форму навчання. Така змішана форма має задовольнити усіх учасників освітнього процесу.
Коли в Україні масово запроваджувалося онлайн-навчання під час пандемії коронавірусу, багато списів було зламано у палких дискусіях в суспільстві: дехто був проти, дехто критикував саму організацію процесу. Та ніхто не міг і подумати, що подібний досвід стане в пригоді через криваву та руйнівну війну. Тому онлайн-навчання стало справжньою панацеєю після початку військової агресії, адже мільйони українців – як діти, так і вчителі – роз’їхалися по різним куточкам України і світу, і уроки через інтернет стали запорукою хоч якоїсь стабільності.
Що стосується офлайн-навчання, то у шкіл був час підготувати за наказом МОН укриття у літні місяці для того, щоб прийняти учнів у нинішніх непростих умовах. Дозвіл на початок очного освітнього процесу у кожному закладі давала комісія, яка перевіряла наявність і стан укриттів, де учні разом із вчителями мають перебувати під час повітряних тривог.
Таким чином, з вересня багато українських дітей нарешті сіли за парти, решта навчалася вдома. Різні школи по-різному влаштовували освітній процес: десь з однієї паралелі зібрали окремі класи з дітей, які будуть навчатися очно, і дітей, чиї батьки категорично проти офлайн-навчання. Десь діти навчаються позмінно чи класи чергують очне і онлайн-навчання – ходять тиждень через тиждень, адже кількість місць в укритті може бути обмеженою. Одним словом, школи, як змогли, пристосувалися до реалій, щоб забезпечити освітній процес нашим дітям.
Онлайн-уроки важливі також і для дітей, які ще не повернулися з-за кордону: так вони не будуть пропускати саме українську шкільну програму та будуть відчувати зв’язок із рідним класом та вчителями.
Деякі батьки, які вагалися щодо очного навчання та на початку року обрали онлайн, змінили свою думку, побачивши, що процес у школах йде та багато дітей відвідують шкільні класи. Адже перебування дітей під контролем вчителів у шкільному укритті (якщо воно справді надійне) є безпечнішим для учнів, які, наприклад, залишилися самі вдома або просто не мають свого укриття (будемо чесні, далеко не всі сумлінно спускаються у бомбосховища з багатоповерхівок під час чергової повітряної тривоги).
До тривог учні та вчителі вже адаптувалися: в школі всі гуртом йдуть до укриттів, а онлайн-уроки перериваються до відбою, щоб всі могли прослідувати до безпечного місця. Але нещодавно додалася нова гостра проблема, яка зачепила всю країну, – обстріли енергетичної інфраструктури та масові відключення світла.
Вся Україна зараз годинами сидить без електрики, це паралізує роботу багатьох підприємств і закладів. Освітні – не виняток. І якщо в школах це створює лише певні незручності (наприклад, неможливість застосувати інтерактивні засоби навчання, що не є критичним, а освітлення у денний час вистачає з вікон), то онлайн-навчання унеможливлюється через постійні відключення. Якщо електрики немає у вчителя, то весь клас залишається без уроку, якщо у деяких учнів, – то вони можуть відставати від програми. Через це процес навчання гальмується, адже треба витрачати час на доопрацювання шкільного матеріалу.
Через віялові та аварійні відключення у деяких громадах місцева влада оголосила осінні канікули, які до того мали перенести на зиму, додавши зайвий тиждень до зимових. Та навряд чи це наразі щось суттєво змінить у освітньому процесі: рашисти не припиняють свої терористичні ракетні атаки на об’єкти критичної інфраструктури (особливо люблять це робити по понеділках), і віялові відключення точно не припиняться за тиждень, а навпаки обіцяють бути жорсткішими, адже 40 відсотків енергетичної інфраструктури країни серйозно пошкоджено.
Батькам і вчителям залишається і надалі пристосовуватися до надскладних умов українського сьогодення. Вчителі, які викладають онлайн, можуть записувати уроки чи окремі відео з поясненням матеріалу для дітей, які через відсутність електрики не змогли бути присутніми на уроці (а якщо світла не було у вчителя, то відеоурок має бути обов’язковим, щоб не відставати від програми).
Батьки теж мають включатися в освітній процес своєї дитини, як би це не було важко з роботою та побутовими справами (особливо це стосується батьків учнів початкових класів, яким без допомоги може бути складно опанувати шкільну програму). У кого є фінансова можливість – завжди можна знайти репетитора, який буде пояснювати малечі незрозумілий матеріал. Також можна користуватися різноманітними відео на освітніх платформах – є як безкоштовні, так і платні програми.
Усім українцям зараз важко, та ми не маємо права зневіритися на злісну радість нашому ворогу. Бездоганного навчання у воєнний час не варто чекати, але найголовніше зараз – зберегти життя і здоров’я усіх нас. Після перемоги все наздоженемо, а зараз слід вчитися за можливостями, які наразі доступні.
Катерина Жирій
Текст опубліковано з УНІАН.
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
Думки українців останніми тижнями зайняті військовою агресією з боку РФ, яка майже витіснила інші теми з інформаційного простору. Наші співвітчизники…
У Волинському національному університеті імені Лесі Українки та Луцькому національному технічному університеті загалом навчається близько сотні іноземних студентів. Але з…
Навчальний рік в Україні має розпочатися 1 вересня в очному режимі там, де це можливо. У прифронтових областях і прикордонних…
Коментарів: 0
У Луцькій громаді розпочали встановлення системи оповіщення
Сьогодні 17:17
Сьогодні 17:17
У двох селах Волині – спалахи вірусного гепатиту А
Сьогодні 16:44
Сьогодні 16:44
Куди піти в Луцьку: від четверга до четверга. Анонси
Сьогодні 16:11
Сьогодні 16:11
Росія пригрозила Польщі через відкриття бази США
Сьогодні 15:38
Сьогодні 15:38
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.