Тема мігрантів, які штурмують кордон ЄС між Польщею та Білоруссю, кілька тижнів була на вустах усіх ЗМІ світу.

Гуманна Європа

Почну я не з того, що Лукашенко шантажує Європу, про це багато хто написав. Почну я з того, що ЄС має так звану «Європейську соціальну хартію», прийняту ще 1961 року і кілька разів доповнену в наступні роки. У редакції 1996 року у цій Хартії є стаття 19, де наголошується: «Працівники-мігранти, які є громадянами однієї зі Сторін, а також їхні сім'ї, мають право на захист та допомогу на території будь-якої іншої Сторони».

Також у цій Хартії є стаття 30 - кожен має право на захист від бідності та соціального відторгнення. І стаття 31 - кожен має право на житло. І багато інших статей, соціального характеру, де держава має працювати на людину та служити їй. І хоча ці статті формально відносяться до мігрантів із країн, які підписали цю Хартію, європейці пішли далі і де-факто поширили її і на мігрантів з інших країн.

Наприклад, у США понад 500 тисяч людей є безпритульними, і це здебільшого не мігранти, а громадяни США. А в Німеччині мігрантам платять 135 євро на кишенькові витрати у центрах прийому біженців. Крім того, держава оплачує мігрантам житло та покриває інші витрати.

І як же мігрантам, у злиденних країнах не любити Європу. Тут, звісно, потрібно уточнити, що мігрантів з країн, що не воюють, можуть і депортувати. А ось якщо мігрант із країни, де триває війна або, принаймні, країна має відповідний статус, то туди депортувати не можна. А тому такі мігранти залишаються в країнах, де перебувають, і за європейськими законами про них потрібно дбати. Якщо біженець із Афганістану опиниться у Мюнхені, то німці не можуть його депортувати. А згідно зі своїми законами вони будуть зобов’язані нагодувати і напоїти мігранта.

Еволюція демократії

За часів античності демократія поширювалася лише на обмежене коло осіб. Пізніше вже в епоху Просвітництва в Європі навіть один з батьків лібералізму Джон Локк був рабовласником. Знаменита Хартія Вольност в Англії у своєму первинному оригіналі стосувалася по суті лише лордів, а не всього населення країни.

Демократія за своїм охопленням еволюціонувала. На початку свого шляху права та свободи, закріплені у ній, стосувалися насправді лише еліт. Пізніше охоплення розширилося і стало включати і бідняків. Але, як відомо, навіть у США, до громадянської війни було рабство, і раби, якщо можна так сказати, не були включені в демократію. Аж до другої половини ХХ століття, у США була сегрегація чорношкірого населення, і вони мали менше прав. Але час минав і охоплення демократії розширювалося.

Після печей Освенциму, після руху Хіппі в 60-70-х, демократія в розумінні західних країн стала охоплювати всіх людей без винятку, в якій би країні вони не знаходилися. Сьогоднішні демократи у США та Європі визнають права не лише свого населення, а й усіх людей на планеті Земля.

Баг цивілізованих

У демократії існує дуже великий баг протиріччя. Демократія проголошує принцип рівності всіх, зокрема і тих, хто є демократом. І в певний момент може статися так, що зрівняні недемократи можуть стати більшістю, і на цьому демократія загине.

В історії можна знайти приклади такого. Наприклад, у Веймарській Республіці Гітлер прийшов до влади шляхом демократичних виборів. Якщо говорити не тільки про демократію, то можна знайти й аналогію з Римською Імперією, яка занепала, оскільки самі римляни виродилися, а на їхнє місце прийшли варвари, які стали частиною Риму.

Нікколо Макіавеллі у своїй книзі «Історія Флоренції» з приводу падіння Римської Імперії писав - «народи, що живуть на північ від Рейну та Дунаю, в областях родючих та зі здоровим кліматом, часто розмножуються так швидко, що надмірному населенню доводиться залишати рідні місця та шукати собі нове житло…». І цим новим житлом ставала Римська Імперія, де місцеве населення від лінощів і багатств вироджувалося, а на їхнє місце приходили мігранти варвари.

Європа перебрала з лівими ідеями та глобалізмом

Західний світ певною мірою зараз прямує шляхом Риму. А Європа прямує в цьому напрямку найшвидше. Адже Європа щодо еволюції демократії пішла ще далі, ніж інші. Європа розбавила демократію лівими ідеями і не просто визнала права всіх, а й вирішила дбати про всіх. А тому однією з причин, через яку нещодавно Британія вийшла з ЄС, було питання про міграцію. Великобританія хоч і сама є центром, куди з'їжджаються люди з усіх країн, не розділяла надмірно м’яку політику ЄС щодо мігрантів.

Важливо наголосити, що Європа розвинула в собі настільки сильний плюралізм, що в певний момент, як я вважаю, вона почала любити інші культури на шкоду своєму суспільству та культурі. Наприклад, США, що є країною переселенського типу, зводить в ідеологію американський спосіб життя і не годує мігрантів як Європа. А Європа щодо питання міграції та гуманізму пішла надмірно далеко.

У ЄС у порівнянні з тими ж США величезні податки, через що, до речі, економіка ЄС в останні 20 років явно відстає від США в темпах зростання економіки. Європа так далеко пішла у своєму соціальному розширенні, що почасти сьогодні в ЄС живуть за принципом: забери гроші у працівника і віддай на соціалку, зокрема мігрантам. І при цьому Європа не має гасла, подібного до американського гасла про американський спосіб життя. Європа сьогодні схильна захищати інтереси людства загалом, а не власні національні інтереси. І тут можна згадати слова Маргарет Тетчер, яка вважала, що ЄС несе загрозу «єдиної соціалістичної держави». І на мою думку, що вона багато в чому мала рацію.

У всьому потрібен баланс

Я вважаю себе лібералом. Але я гадаю, що ЄС вже надмірно пішов у ліві погляди. Європейська демократія вже дуже сильно пахне соціалізмом. А Європа у своєму загальному людинолюбстві забула про таке поняття, як національні інтереси.

Є така фраза - свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. Так само можна сказати і про спільноти, народи та країни. Не можна дати одним людям більше свободи, аніж можливо, тому що це призведе до того, що частину своєї свободи втратять інші люди.

Вінстон Черчілль одного разу заявив: «Демократія - найгірша форма правління, якщо не вважати всіх решти». Краще просто не вигадали. Так, можна сказати, що демократія недосконала. А якщо так, то не треба зводити все в абсолют. А нинішній ЄС це робить і ще й поєднує демократію з соціалізмом. Спроба вирівняти людей призводить до дисбалансу, а дисбаланс призводить до утопії.

Зрівнялівка чи рівність можливостей? - ось питання, яке, на мою думку, ставить межу між балансом та дисбалансом у розвитку демократичних суспільств. Люди різні, тому спроби їх вирівняти навряд чи приведуть до хорошого результату. Люди мають бути не зрівнянними, а мати рівність можливостей. З такої логіки мігранти можуть приїхати до Європи та інших країн, але якщо вони приймуть статут того місця, куди приїжджають. Вони можуть приїхати і працювати, отримуючи справедливу оплату, але годувати їх своїм коштом не потрібно. Соціальне забезпечення все ж таки має стосуватися свого населення, а не всіх.

Завжди треба пам’ятати про своє суспільство, адже якщо дуже захопитися загальносвітовими проблемами та забути про свої, то вийде експлуатація свого населення заради всіх. Щось подібне ми вже бачили на прикладі СРСР, де населення було ресурсом поширення комунізму.

Шантаж Лукашенка

Щодо Лукашенка, то цілком природно, що по слабкістях Європи дуже вдаряють. Влада Білорусі не перша, хто в тому чи іншому вигляді вдається до шантажу Європи з цього питання. Нещодавно і Туреччина шантажувала європейців, а раніше і Каддафі. Але у всьому цьому можна знайти і корисний для Європи бік. Ситуація, коли мігранти стають зброєю в руках супротивників, може бути для Європи протверезілою. Після неї, як після щеплення, європейський «імунітет» прокинеться, і вона змушена буде реагувати і змінюватися, згадавши свої національні інтереси.

До слова, Рим почав занепадати тоді, коли в нього вже не залишилося супротивників. Відсутність гідних супротивників приспала римлян, і вони почали вироджуватися. Європа такого стану ще не має, її «імунна» система ще не може дозволити собі заснути. А це поки що якісно вирізняє Європу від Римської Імперії і дає їй шанс не повторити долю Риму.

Що робити Україні

Україна прагне стати частиною Європейського Союзу І в цьому прагненні важливо чітко розуміти, що в певний момент Європа поставить умову, за якої Україна має підписати вищезгадану Європейську соціальну хартію. А ми живемо в період, коли треті країни дуже швидко збільшують свою чисельність, клімат стає спекотнішим, і потік мігрантів з півдня буде щороку зростати. Зараз Україна бідна країна та міграційні потоки здебільшого обходять нас осторонь. Але в міру зростання добробуту України вона стане країною, куди поїдуть мігранти з інших країн. І готуватися до цього важливо вже зараз.

Закритися від світу - не варіант, скасувати шлях до Європи - також не варіант. Найпростіше і найефективніше це звести бар'єр для мігрантів, який вдарить їх по кишені. Україна потенційно може випустити якусь страховку приєднання. Іноземці мають купувати її в обов’язковому порядку. За цією страховкою, перебуваючи на території України, вони будуть долучені до тих благ, які є в країні. Розмір страховки, наприклад, близько 10% від ВВП на душу населення. Зараз ця цифра дорівнюватиме приблизно 400-500 доларів на рік. Грубо кажучи, 10 доларів на тиждень. Для туристів та працюючих мігрантів ця цифра не буде проблемою, а ось для мігрантів, які не планують тут працювати, це буде істотним демотиватором.

Віддаляючись у майбутнє, Україна стане дуже привабливою для мігрантів вже за ВВП 10 тис. доларів на людину (у поточних цінах). Тижневе перебування при цьому збільшиться до 20 доларів, а річне - до 1000. Це не порушуватиме права та свободи людей, а, навпаки, люди, перебуваючи всередині країни, будуть повноцінно захищені і зможуть повноцінно користуватися всіма послугами держави, якими користуються українці.

Текст опубліковано з НВ.

Михайло Федоров - аналітик порталу «Мінфін»