Ось і настала календарна весна, на яку так сильно очікували українці. Важливість цієї події важко переоцінити, адже за п’ять попередніх місяців наша держава пережила два десятки атак з боку російських терористів на об’єкти вітчизняної енергетики.

Задум ворога був простим і максимально антигуманним водночас: погрузити нашу країну у морок, заморозити наші міста, щоб влада нарешті пішла на перемовини з Кремлем.

Проте, як не намагалися окупанти зруйнувати енергосистему за допомогою своїх ракет та іранських дронів-камікадзе, але в них нічого не вийшло. Російським варварам не вдалося також повторити масштабні техногенні катастрофи накшталт тієї, що сталася у 2006 році в Алчевську, коли системи опалення нині окупованого міста повністю заморозились.

Сьогодні, коли до кінця опалювального сезону залишається місяць-півтора, перші особи держави вже впевнено кажуть про те, що до настання тепла такий апокаліптичний сценарій вже неможливий. Більш того, в Україні вже три тижні не застосовуються аварійні та погодинні вимкнення електроенергії. І це надихає.

Безумовно, стале проходження зими без днів чи тижнів темряви та без серйозних аварій на теплогенеруючих підприємствах є ще однією перемогою України у війні з Росією. Проте потрібно пам’ятати про те, що в жовтні-листопаді такий розвиток подій був доволі реальним, а в тому ж Києві всерйоз розглядали план можливої евакуації населення з міста.

Зважаючи на це, нашій державі та українцям потрібно зробити важливі висновки з нинішнього опалювального сезону, який був найскладнішим в новітній історії країни. Тоді наступний, якщо війна не закінчиться цього року, не буде викликати почуття страху та невизначеності.

Перш за все, потрібно визнати, що Україна пережила зиму завдяки багатьом факторам, кожен з яких зіграв суттєву роль.

Це і енергетики, які героїчно виконували свої обов’язки та достатньо оперативно ремонтували обладнання, пошкоджене росіянами. Це і бійці Сил захисту, які збивали переважну більшість ракет та дронів, якими окупанти цілили в наші енергетичні об’єкти. Важливою і своєчасною стала допомога цивілізованого світу у вигляді сучасних комплексів протиповітряної оборони, енергетичного обладнання для проведення тих же ремонтів, а також величезної кількості генераторів для населення, підприємств і установ.

Також не варто забувати, що нинішня зима була достатньо теплою. Це дозволило використати суттєво менші обсяги газу та вугілля.

Звичайно, сподіватись на такі самі сприятливі погодні умови впродовж наступної зими – це великий ризик. Проте по кожному іншому з перелічених факторів можна зробити певні кроки, щоб посилити готовність критичної інфраструктури до повторних атак.

Не варто сумніватися: якщо бойові дії продовжуватимуться далі, то наступної осені ворог знов почне масово запускати ракети по вітчизняній цивільній інфраструктурі. При цьому є висока вірогідність, що і протягом весни-літа ці атаки триватимуть, хоч й не будуть нести такої великої загрози, як під час холодів.

Таким чином, владі потрібно й надалі за допомогою іноземних партнерів посилювати ППО, проводити закупівлі блакитного палива та вугілля. Це проста та дієва логіка в умовах війни. Проте ще необхідно також ефективно вирішити ряд значних проблем у роботі теплогенеруючих підприємств.

Головний чином потрібно забезпечити компаніям ТКЕ фінансування, адже вони надають свої послуги за старими тарифами і працюватимуть в такому режимі до кінця війни. Вже навесні різниця між діючими тарифами та економічно обгрунтованими складе близько 40 млрд гривень. І хоча влада обіцяла тепловикам виділити на це кошти, проте ця фінансова допомога до адресата поки не дійшла.

Без цих грошей теплогенеруючі компанії не матимуть вільних коштів на те, щоб перед зимою провести підготовчі роботи, відремонтувати теплові мережі та котельні, а також мати фінансовий ресурс для закупівлі палива у «Нафтогазу України».

Нестача коштів у галузі не допомагає вирішувати й кадрову проблему, адже частина спеціалістів через війну виїхали в інші куточки країни або за кордон. Багато працівників облтеплоенерго взяли в руки зброю, щоб захищати рідну землю від російської навали. А щоб зацікавити молодь їм на зміну, потрібно забезпечити більш-менш достойну заробітну плату.

Свої висновки повинні зробити й органи місцевого самоврядування. І хоча впродовж зими керівники міст достатньо швидко почали організовувати пункти незламності на випадок блекауту, проте в роботі частини цих пунктів були недоліки, а деякі – існували лише на папері. Наступного разу все має працювати, як швейцарський годинник.

Свої висновки з цієї важкої та знакової зими повинен зробити і кожен українець. Хоча багато експертів ще влітку передбачали ракетні удари по нашій енергетичній сфері, населення, як то часто буває, затягувало до останнього моменту власну підготовку до холодів. А потім всі масово почали бігти купляти генератори та облаштовувати альтернативні джерела тепла та світла, причому робили це подекуди з порушенням протипожежних правил, що іноді призводило до людських жертв. Цього разу у громадян вже не може бути ніяких ілюзій, але й часу на підготовку буде набагато більше.

Крім цього, українці можуть у міжсезоння погасити хоча б частину боргів перед тепловиками, щоб ті поліпшили своє фінансове становище та краще підготувалися до наступної зими.

Якщо проводити аналогію з футболом, як нещодавно зробив головний розвідник країни Кирило Буданов, то можна згадати вислів – «порядок б’є клас». І цим порядком має стати системна робота з підготовки до чергового опалювального сезону кожної гілки влади та кожного громадянина. Тоді навіть в умовах продовження обстрілів критичної інфраструктури вже не буде ризику, що українці можуть замерзнути у своїх домівках, а держава зможе сконцентрувати всю свою увагу на головній меті – організації перемоги над жорстоким ворогом на полі бою.

Текст опубліковано з УНІАН.