«Карантин для бідних» – так вже назвали в соціальних мережах новий формат протиепідемічних обмежень, затверджений урядом.

І дійсно – якщо у вас є автомобіль і немає маленьких дітей, то з 11 травня ви зможете повернутися майже до звичного життя. Їздити на роботу і заробляти гроші, витрачати їх в магазинах та сидіти на літніх терасах кафе.

Але якщо ви живете не поруч з місцем роботи, у вас немає машини, а роботодавець не має грошей на розвозку, то працювати і заробляти ви не зможете. І якщо у вас є маленькі діти, то їздити на роботу, та й часто працювати загалом, ви не зможете теж – садочки та школи залишатимуться закритими.

Уряд не оприлюднив конкретного плану з датами ані щодо відкриття міського та приміського транспорту, ані, на відміну від інших країн Європи, щодо відновлення роботи садочків та шкіл. Незаможні містяни та батьки й далі не мають жодного уявлення, коли вони зможуть повернутися до праці. Особливо гострою транспортна проблема є для мешканців Києва та Харкова, де, за останньою урядовою оцінкою, мешкають близько 15% населення країни.

У цих двох містах України метро є найважливішим видом громадського транспорту. Оголошений прем’єр-міністром план виходу з карантину передбачає повноцінне відкриття метрополітену лише на четвертому, передостанньому, етапі. Його передумовою мають стати 7 днів виявлення не більше 5, причому не пов’язаних між собою, випадків зараження коронавірусом на область. Це аж в 10 разів менше, ніж зараз щодня виявляється в Києві, але лише трохи більше 1 випадку на мільйон мешканців.

Наприклад, в Києві метро щодня забезпечувало в середньому 1,3 млн поїздок, отже, не менше 500 тис. киян до карантину щодня їздили на роботу чи навчання на метро. В місті діаметром 35 км ані наземний транспорт, ані велосипед не зможуть замінити метро. Отже, сотні тисяч киян ще невизначений час не зможуть діставатися своїх робочих місць. При цьому в жодній країні Євросоюзу, навіть найбільш постраждалих від епідемії, метро не закривали повністю. Пасажиропотоки там впали самі через обмеження роботи окремих секторів економіки та перехід офісних працівників на віддалену роботу.

Подібного ефекту в Україні можна було б досягти, призупинивши на час карантину, а далі – монетизувавши пільги на проїзд в громадському транспорті для пенсіонерів – групи ризику COVID-19. Звісно, що й суттєва частка офісних працівників перші тижні далі працюватиме частково чи повністю у віддаленому режимі через побоювання заразитися вірусом.

Так само незрозумілою та важкою залишається ситуація для батьків. На відміну від тієї ж Польщі, український уряд не запропонував жодного реального механізму допомоги тим, хто до карантину працював, а зараз через закриті садочки та школи змушений доглядати за дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Ті, хто можуть працювати дистанційно, змушені поєднувати догляд за дитиною з роботою із дому. Це створює на них подвійне навантаження.

Але багатьом працювати дистанційно не дозволяє тип роботи і вони змушені йти у відпустку за власний рахунок, звертатись за допомогою по догляду за дітьми до родичів, які часто перебувають в групі ризику, або навіть звільнятися, якщо роботодавець не готовий поставитися до їхньої ситуації з розумінням в цей важкий час.

Якою може бути роль держави у вирішенні проблем батьків під час карантину? Для того, щоб дати відповідь на ці питання, ми провели онлайн опитування майже 400 батьків. Одразу варто зауважити, що це опитування не є репрезентативним: гугл-форма, за допомогою якої збирались результати, була поширена у фейсбуці на сторінці Центру економічної стратегії, а також у спеціалізованих групах для батьків. Аудиторія таких груп не є репрезентативною до населення України в цілому чи українських батьків.

Наприклад, красномовним є гендерний розподіл респондентів: 90% людей, які заповнили анкету, були жінками. Таким чином, кількісний аналіз цих даних не покаже ставлення усіх українських батьків. Натомість, якісний аналіз відповідей на відкриті питання допомагає глибше зрозуміти, які думки щодо можливої допомоги існують.

Наші результати показали, що серед батьків існує запит на такі дії уряду:

1) Матеріальна допомога. Найпопулярнішою відповіддю на питання про те, як може допомогти держава під час карантину, було надання матеріальної допомоги. Це не дивно, адже результати репрезентативних опитувань показують що 60% українців зазнали фінансових втрат під час карантину.

Сім’ї ж з дітьми, особливо, ті, де працює лише один з батьків, мають менший дохід на члена родини, і за цим показником часто є біднішими навіть за пенсіонерів. Найбільш популярним видом допомоги є пряма грошова допомога: про неї написала третина усіх опитаних.

2) Відкрити дитячі садочки. Постійна необхідність доглядати за дітьми дошкільного віку унеможливлює роботу із дому, особливо для жінок, які переважно займаються доглядом за дітьми, навіть коли обидва з батьків працюють.

Відсутність допомоги по догляду за дітьми часто означає, що один із батьків (зазвичай жінка) має відмовитись від роботи, а у випадку одиноких батьків це означає повну втрату доходів.

Тому серед опитаних нами батьків (які здебільшого були жінками) часто лунала думка про необхідність якнайшвидшого відкриття дитячих садочків, навіть з санітарними обмеженнями (наприклад, на кількість дітей в групі, чи лише для дітей працюючих батьків).

3) Дистанційне навчання. Деякі батьки жаліються на погано організоване дистанційне навчання у школах. Замість повноцінних уроків вчителі інколи просто надсилають завдання у Viber, з яким допомагати дитині мають батьки. Це забирає в батьків багато часу і унеможливлює повноцінну дистанційну роботу.

Існує запит на навчання шкіл та вчителів щодо дистанційної освіти, а також на централізовану платформу для дистанційного навчання з онлайн уроками та персоналізованим зворотним зв’язком з кожним учнем.

Бажання покращити дистанційну освіту частіше виявляли батьки дітей до 10 років. Це не дивно, адже діти дошкільного та молодшого шкільного віку потребують найбільше уваги та допомоги з домашніми завданнями, тому відсутність інтерактивних занять означає, що батьки більше часу мають приділяти навчанню дітей.

Також батьки, що працюють, частіше вимагають покращення якості дистанційної освіти – це також може бути пов’язане із відсутністю часу на допомогу дитині з навчанням.

Отже, перша хвиля послаблення карантину стала відповіддю насамперед на вимоги бізнесу з найбільш постраждалих від обмежень секторів. Але вона не зняла горизонтальних обмежень, які унеможливлюють роботу кількох мільйонів українців з низьким та середнім достатком. Це зробило український карантин ще менш соціально справедливим, ніж він був від початку.

Уряд має якнайшвидше відновити нормальну роботу міського та приміського транспорту, відкрити дитячі садочки та щонайменше початкові класи шкіл з можливим продовженням навчального року на кілька тижнів. Це вже зроблено в багатьох країнах Європи, а інші оголосили про подібні кроки з середини травня.

Автор - Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії

Співавтор - Дарія Михайлишина, економістка Центру економічної стратегії.

Текст опубліковано з інформаційного джерела Економічна правда.