Попри очікування і закладений в бюджеті на 2019 рік курс на рівні 29,4 гривні за долар, в останнє півріччя гривня коштувала дорожче – 24-25 гривень за долар. Однак якщо зміцнення гривні в середині 2019 року було обумовлено об’єктивними обставинами, то зміцнення національної валюти, яке ми спостерігаємо протягом останніх двох-трьох місяців, – це результат не ефективної економічної діяльності, а валютних спекуляцій.

Об’єктивних причин для зміцнення гривні останніми місяцями немає. Передусім, два транші Міжнародного валютного фонду, які Україна мала отримати в рамках чинної програми stand by до кінця року на суму 2,5 мільярди доларів, вона так і не отримала. Відповідно, наша країна не отримала і другу половину траншу Євросоюзу – 500 мільйонів євро, тому що транші ЄС напряму пов’язані з траншами МВФ. Плюс незрозумілою залишається ситуація з новою програмою співпраці з МВФ, яка відкладається, як мінімум, до весни 2020 року.

До того ж, негативне торговельне сальдо зростає щомісяця, і сьогодні вже складає мінус 8 мільярдів доларів. Та й прямих іноземних інвестицій також більше не стало. Відповідно, зростання ВВП є, але дуже незначне. Крім того, промисловість падає вже шостий місяць поспіль, причому доволі високими темпами.

Тобто, зважаючи на всі ці чинники, з економічної точки зору, зміцнення гривні є аномалією. Саме тому це – не економіка, а валютні спекуляції. Передусім йдеться про так звану піраміду ОВДП. Вона створює підвищений попит на гривню, тому що облігації – гривневі, і по них держава платить космічні, як для державних цінних паперів, відсотки.

Валютними спекуляціями займаються ті, хто, перш за все, володіє великими вільними капіталами і має первинну інформацію від першоджерела про те, як кожного торгового дня буде діяти Національний банк України.

Мета валютних спекуляцій – проста: зараз якомога дешевше скупити іноземну валюту для того, щоб потім, після обвалу гривні, якомога дорожче продати, і, таким чином, на різниці заробити собі нові капітали з нічого, з повітря – на курсовій різниці. Хоча насправді це не з повітря, а з кишень українців.

Ситуація є загрозливою, тому що обвал гривні може статися будь-коли. Існує ймовірність, що це може статися в січні, коли всі українці майже цілий місяць святкують, й одні вихідні наздоганяють інші – під час святкування усім якось не до того, щоб слідкувати, що відбувається на валютному ринку, з курсом.

Коли саме будуть «знижувати» курс гривні – це питання, яке не піддається прогнозам. Бо як можна спрогнозувати спекуляції? Однак Уряд разом із НБУ вказали на те, що курс гривні буде падати, оскільки в бюджеті на 2020 рік було закладено рівень 27,5 гривень за долар. Причому у первинному варіанті бюджету, який розглядався у першому читанні, закладався інший курс – 28,2 гривні за долар, але до другого читання знизили – до 27,5. Та відносно до сьогоднішнього курсу це означає девальвацію гривні приблизно на 15%, а це дуже багато за такий короткий період.

Проте гривня може провалитися і більше, ніж закладено в бюджеті. Тому що економічна ситуація по своїй тенденції не показує росту. Перш за все, це видно по стану промисловості. Це – основна сфера економіки, і, якщо вона буде і далі падати, та ще й такими темпами, як зараз, то, звичайно, ні про яке зростання ВВП на 40% за п’ять років не йтиметься.

Тож гривня може «просісти» більше, тому що промисловість на сьогодні – це величезний чинник нашого експорту, передусім, мова про металургію та хімію. Якщо ці галузі знижуватимуть виробництво, відповідно, будуть знижуватися й експорт та, як результат, валютні надходження в Україну. Ну, а аграрний експорт надто залежить від фактора врожайності.

Якщо буде падати промисловість, а аграрний сектор не ростиме такими темпами, як у 2019-му, тоді валютні надходження у країну зменшаться. А тоді ризик глибшої девальвації гривні, ніж вказано в бюджеті, є досить високим.

Причиною, яка спровокує обвал гривні, може бути будь-що. НБУ й Уряд можуть використати будь-який аргумент для того, щоб пояснити це падіння. Наприклад, чергове відтермінування траншу МВФ (що цілком реально) чи ескалація воєнних дій на Донбасі, чи проблеми з транзитом газу. Тобто подразником може бути що завгодно.

Що робити пересічному українцю, аби убезпечити себе від курсових потрясінь, які виглядають неминучими? Я би рекомендував тим, у кого є зайві гроші, тобто можливість заощаджувати, розділяти ці кошти на три рівних «кошики»: в гривні, доларі та євро. Заощадження потрібно тримати в комерційних банках, а не в трилітрових, або під матрацом, тому що за рахунок відсотків, які вам нараховуватимуться, ви хоча б частково будете захищені від інфляції. За гривневий вклад у вас йтимуть вищі відсотки, а одночасне зберігання заощаджень у «твердій валюті» дозволять вам симетрично грати.

Іншими словами, при будь-яких коливаннях курсу ви, якщо програватимете при девальвації гривні, симетрично виграватимете на вкладеннях у доларах і євро. І навпаки у випадку ревальвації, як зараз. Таким чином, ви максимально себе захистите від будь-яких коливань у будь-яку сторону.

Андрій Новак, голова Комітету економістів України, кандидат економічних наук.

Текст опубліковано з інформаційного джерела УНІАН.