Всупереч рекомендаціям ООН Україна не провела перепис населення в т.зв. раунді 2010-х років – участь у раунді передбачає проведення перепису кожного року, що закінчується на 0, 9 або 1.

Після першого і на сьогодні єдиного перепису 2001 року (до цього переписи населення України проводилися в рамках Всесоюзних переписів, зокрема 1959, 1970, 1979 і 1989 років), українська влада все не могла знайти коштів на новий. Принаймні офіційна причина відмови від його проведення звучала саме так – брак коштів.

Варто звернути увагу на те, що місцевій владі, особливо за сучасної системи організації бюджетів, вигідна максимально велика чисельність населення: розмір субвенцій визначається відповідно до кількості жителів області, міста, селища тощо.

Тому науковці часто жартують: сума даних про кількість населення, отриманих від місцевої влади, значно перевищувала б всі оцінки, зокрема, українців би вийшло більше 50 мільйонів. Але, на жаль, насправді нас, українців, стає все менше. Це відбувається через процес природного скорочення, який, на відміну від економічно розвинених європейських країн, не компенсується, а, навпаки, посилюється міграцією.

За моїми оцінками, постійне населення Україні складає 38-40 мільйонів, якщо рахувати без Криму та окупованої частини Донбасу. Але перепис покаже, наскільки я помиляюся. Всеукраїнський перепис населення запланований на кінець 2020 року. Загалом період проведення переписів завжди обмежується міграційною мобільністю населення: в Україні це період від кінця жовтня до березня (за винятком новорічних свят) – необхідно якомога більше людей застати в місцях їх постійного проживання. Тому так і заплановано перепис.

На грудень 2019 року заплановано проведення т.зв. пробного перепису для уточнення низки суто технічних деталей, як то: з’ясування того, які питання викликають проблеми (люди не хочуть на них відповідати або відповідь не є простою), чи не бояться люди відчиняти двері переписувачам, скільки часу потребує заповнення однієї анкети тощо. Відповідно до отриманих результатів, програма перепису коригуватиметься: можливі переформулювання окремих питань, масове створення спеціальних переписних дільниць, де можна буде взяти участь у переписі, уточнення навантаження на одного переписувача, а, отже, і їх загальної кількості.

Якщо не трапиться якихось форс-мажорів, то перепис відбудеться вчасно, як заплановано, підготуватися встигнуть. Програмне забезпечення для введення інформації готове, програмне забезпечення для обробки інформації допрацьовується, і для цього ще є час, планшети для переписувачів уже замовлені. Тому, якщо раптом не переглянуть фінансування, а уряд не робитиме якихось «різких рухів», все буде гаразд.

Що ще залишається зробити? По-перше, закупити планшети, бо наразі вони тільки замовлені. Враховуючи необхідність придбання 100 тисяч планшетів за прийнятними цінами, це доволі складна процедура. По-друге, потрібно підготувати переписувачів, тобто навчити 100 тисяч осіб як ставити питання, як шукати відповіді, як вводити інформацію на планшет тощо.

Цього разу форма участі у переписі визначатиметься самим населенням: по-перше, можна буде відповісти на запитання, що їх задаватимуть переписувачі, які приходитимуть у будинки і квартири, по-друге, відповісти можна буде, завітавши на переписну дільницю, і, по-третє, можна буде заповнити анкету самостійно через інтернет.

Вперше всі дані одразу заноситимуться у планшет, що створить декілька переваг: можна буде одразу проводити декілька контролів якості інформації; будуть економитися час та гроші завдяки тому, що інформацію не потрібно буде переносити з паперового носія на електронний, і, нарешті, завдяки GPS здійснюватиметься перевірка того, де насправді заповнюється переписний лист (за вказаною адресою чи десь інде).

Зрозуміло, що у багатоповерховому будинку ми не зможемо вирахувати, чи в кожну квартиру переписувач зайшов, але принаймні ми знатимемо, чи заходив він до будинку. До речі, планшети після перепису не залишаться в Держстаті – основну масу потім мають передати до шкіл і лише невелику частину залишать для проведення систематичних вибіркових досліджень.

Безперечно, при здійсненні перепису населення планшети – це не найдорожче. Загалом для проведення перепису знадобиться близько 5 мільярдів гривень, з урахуванням витрат цього року. При переписі нікого не цікавитиме ваша реєстрація. У вас не мають права вимагати жодного документа, навіть паспорт. Вас просто проситимуть відповісти на запитання, яких буде близько 50.

Зокрема, запитуватимуть, чи постійно ви тут живете, про вік, стать, освіту, сімейний стан, наявність дітей, статус на ринку праці, тривалість проживання в даному місці, причини міграції, якщо вона є, характеристики житла. Всі питання вже є на сайті Держстату, але вони можуть ще трохи змінитися за результатами пробного перепису.

При формулюванні питань і визначенні їх переліку ніхто не займався самодіяльністю. Спиралися на попередній перепис, тому що має бути забезпечено порівнянність та спадкоємність для визначення динаміки, керувалися рекомендаціями Європейської конференції статистики, яка узагальнила досвід попередніх раундів перепису, окремі, притаманні суто Україні, питання формулювалися Держстатом за участю Національної академії наук України (національність, рідна мова).

Які сюрпризи нас можуть очікувати за підсумками перепису? Думаю, що неприємних несподіванок не буде, але сюрпризи будуть однозначно. Передусім, вони будуть пов’язані з даними про розселення населення по території країни. Наприклад, ми можемо дізнатися, що в певному місті живе набагато більше людей, ніж ми думали, а якісь міста, навпаки, вимирають. Такого штибу сюрпризи з виявленням порожніх міст чи сіл, думаю, нас чекатимуть, наприклад, на західній Україні через масштабну міграцію.

При переписі населення в тому числі буде ставитися питання про етнічну приналежність. І людина сама повинна буде визначитися і відповісти. Цікаво буде побачити картину на Закарпатті, Буковині та в Одеській області: скільки там людей вважають себе не українцями. Це дуже важливо. Також в опитувальнику міститься запитання про джерела засобів існування. Важливо буде побачити, який відсоток людей зазначить зарплату основним джерелом.

Сподіваюсь, що не для багатьох осіб працездатного віку основним джерелом доходів виявляться соціальні трансферти. Окремо варто сказати кілька слів про перепис жителів окупованих територій – ОРДЛО та Криму. Якщо людина з цих територій приїде на підконтрольну Україні територію та завітає до переписної дільницю, вона, безумовно, буде зареєстрована. Для жителів ОРДЛО і Криму працюватиме тільки такий варіант участі у всеукраїнському переписі, відвідування цих територій українськими переписувачами видається абсолютно неможливим.

Елла Лібанова, академік-секретар відділення економіки НАНУ – директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи, академік, професор, доктор економічних наук.

Текст опубліковано з інформаційного джерела УНІАН.