Минулого літа разом з моїм колегою Брунелло Розою ми визначили десять потенційних ризиків, які здатні спровокувати американську та глобальну рецесію у 2020 році. Дев’ять з них зберігаються досі.

Багато з цих ризиків пов’язані зі США. Торгові війни з Китаєм та іншими країнами, а також обмеження міграції, прямих іноземних інвестицій та трансферу технологій можуть дуже глибоко вплинути на світові виробничі ланцюжки, підвищивши загрозу стагфляції (уповільнення темпів зростання економіки на тлі збільшення інфляції). І ризик уповільнення темпів зростання економіки в США зараз загострився, тому що стимули податкових законів, прийнятих в 2017 році, видихаються.

Тим часом, після публікації нашої статті фондові ринки США продовжували пузиритися. І з’явилися додаткові ризики, пов’язані з розквітом нових форм запозичень, зокрема у багатьох країнах, що розвиваються, де значна частина боргу номінована в іноземних валютах.

А оскільки здатність центральних банків виступати кредиторами останньої інстанції стає все більш обмеженою, неліквідні фінансові ринки виявляються уразливі перед загрозою різких спадів (flash crash) та інших подібних збоїв.

Привід для такого збою може дати, наприклад, президент США Дональд Трамп, якщо піддасться спокусі організувати зовнішньополітичну кризу (як у фільмі «Хвіст виляє собакою»), наприклад, за участю Ірану. Це може підвищити рейтинги Трампа всередині країни, але також може спровокувати і нафтовий шок.

За межами США заклопотаність викликає хитке зростання економіки в обтяженому боргами Китаї та деяких інших країнах, що розвиваються, а також економічні, фінансові і політичні ризики в Європі.

Гірше того, в розвинених країнах арсенал заходів реагування на кризу залишається досить обмеженим. Монетарна та бюджетна політика інтервенцій і підтримки приватного сектора, яка застосовувалася після фінансової кризи 2008 року, сьогодні просто не може застосовуватися з такою ж ефективністю.

Десятим чинником, про який ми писали, були облікові ставки Федерального резерву США. Підвищивши ставки у відповідь на проциклічні бюджетні стимули, введені адміністрацією Трампа, ФРС потім - у січні - розгорнув свій курс. Можна припустити, що ФРС і інші великі центральні банки будуть, найімовірніше, знижувати ставки, намагаючись впоратися з різноманітними шоками в глобальній економіці.

Торгові війни і потенційні сплески нафтових цін представляють собою ризики на боці ринкової пропозиції, проте одночасно вони ставлять під загрозу і сукупний попит, а значить, і темпи зростання споживання, тому що мита і підвищення цін на паливо будуть знижувати розміри наявних доходів.

В умовах настільки сильної невизначеності компанії, ймовірно, віддадуть перевагу скоротити свої капітальні витрати і інвестиції. У такій ситуації досить серйозний шок може дати старт глобальній рецесії, навіть якщо центральні банки зможуть на нього швидко відреагувати.

Що стосується бюджетної політики, то у більшості розвинених країн розмір дефіциту бюджету та державного боргу сьогодні навіть вище, ніж напередодні світової фінансової кризи, що не залишає їм великого простору для витрат на стимулювання економіки. І, як писали ми з Розою в минулому році, «виділення грошей на порятунок фінансового сектора буде неможливо в країнах з новоявленими популістськими рухами і майже збанкрутілими урядами».

Серед ризиків, які можуть спровокувати рецесію в 2020 році, на особливу увагу заслуговує китайсько-американська торгова і технологічна війна. Є кілька варіантів подальшої ескалації цього конфлікту.

Адміністрація Трампа може вирішити ввести мита на китайській експорт вартістю $300 млрд, який поки що цими митами не охоплений. Або ж, наприклад, заборона на використання американських компонентів компанією Huawei і іншим китайським компаніям може спровокувати повномасштабний процес деглобалізації, оскільки компанії будуть намагатися убезпечити свої виробничі ланцюжки.

Якщо це станеться, у Китаю буде кілька варіантів заходів у відповідь проти США. Наприклад, він може закрити свій ринок для американських транснаціональних компаній, подібних Apple. У цьому сценарії шок для ринків у всьому світі виявиться досить сильним, щоб призвести до глобальної кризи, причому незалежно від того, що роблять найбільші центральні банки.

Оскільки нинішні протиріччя вже почали підривати ділову, споживчу та інвестиційну впевненість і сповільнювати темпи зростання світової економіки, подальша ескалація зіштовхне світ в рецесію. А якщо згадати про масштаби приватного і державного боргу, наслідком цієї рецесії, найімовірніше, стане нова фінансова криза.

Трамп і голова КНР Сі Цзіньпін знають, що запобігання світовій кризі відповідає інтересам їхніх країн, тому у них є стимули, щоб знайти компроміс в найближчі кілька місяців. Втім, обидві сторони продовжують посилювати націоналістичну риторику і вживають заходів за принципом «око за око».

І Трамп, і Сі, вірогідно, вважають, що довгострокова безпека їхніх країн - економічна і національна - залежить від їх здібності не моргнути перед загрозою нової холодної війни. Якщо вони обоє дійсно вірять в те, що першим повинен моргнути суперник, тоді ризик руйнівного зіткнення є дійсно високим. […]

Повний текст читайте на Project Syndicate.