Це відчуття певних тенденцій і їхніх структур, правил, за якими ці структури побудовані.

Ці правила у кожен відтинок історії різні. Вони тільки частково універсальні, їхня всезастосовність завжди підважується локальними обставинами і соціальною розрізненістю, які разом виражаються в політичній, культурній, економічній тощо самобутностях конкретного місця і часу.

У цій статті мене буде цікавити саме універсальне і те, як воно взаємодіє з луцьким. Буде цікавити етика плинності і естетика суб’єктивного, плюралізм сенсів і відсутність вертикалі істини – те, що супроводжує глобальну кризу ідентичності міста, яку воно переживає у постмодерну добу.