Євромайдан, Революція Гідності – ці терміни сьогодні стали невід’ємною складовою в історії побудови української державності та залишили глибокий, визначальний і незабутній слід в наших серцях, змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність.

Однак я волію називати ті події в Україні виключно Революцією Гідності, бо українці відстоювали не лише Євроінтеграцію своєї країни, а перед усім свою гідність, ідею кращого життя і зміни системи. Це був протест проти того, що не працювали державні інституції, запит на справедливість не задовольнявся, думкою українців влада не цікавилася. В Україні панувала олігархічно-корумпована модель функціонування держави. Корупція та майнові зловживання чиновників, недієвість правоохоронної системи, соціальна несправедливість були звичайними явищами повсякденності. Основні мотиви діяльності тих, хто перебував при владі, зводилися до отримання особистої матеріальної вигоди, а не втілення стратегічних цілей з розбудови країни.

Ми ж хотіли жити по-іншому - без корупції, «кумівства», хабарів, депутатів-олігархів, яким все можна, і збіднілого народу. Ми всі боролись за свободу і за зміни в нашому суспільстві. Щоб ми змогли жити не гірше європейців, а не йшли до колишнього союзу.

Саме в той момент ми зуміли позиціонувати себе як народ, що не здатний більше терпіти свавілля політиків, а готовий боротись не на життя, а на смерть. До кінця. І показали, що наша хата не скраю і нам не все одно, адже ми можемо все змінити. І нагадати владі, що вона має працювати на народ, а не народ на неї.

На превеликий жаль, ця революція за роки незалежності стала червоною, облитою кров’ю, стражданнями, болем і втратами. Скільки материнських сліз пролито, скільки юних синів України і справжніх героїв-патріотів лежить в землі… Ми пам’ятаємо всіх тих, хто загинув за нас на Майдані, і всіх тих, хто воював і воює за нас на сході України. Ми всі шануємо і пам’ятаємо, яку ціну заплатили українці і справжні герої, котрі не з нами. Ми також з болем шануємо, пам’ятаємо і сумуємо за всіма тими героями, які воювали на війні з Росією на Донбасі. Низько вклоняємось всім тим, хто воював, воює і буде воювати.

Однак чи все, заради чого люди гинули, стало реальністю? З сумом визнаємо, що не все. Герої на небесах дивляться на нас і плачуть, бо те, за що вони боролись і загинули, не стало реальністю.

Наша нова влада себе дискредитувала, обманула і розчарувала людей. Мало що зроблено з тих обіцянок повного оновлення влади, які були дані на Майдані. На зміну одних бізнес-кланів прийшли інші. Але суть залишилась та сама - ніхто як не робив нічого для народу, так і не робить.

Нова влада нам обіцяла боротьбу з корупцією, а саме проти корупції і піднімався народ, який уже не міг більше жити з такими поборами і хабарями, обіцяли відстоювання інтересів громадян, а не своїх особистих інтересів, і нам обіцяли, що жоден з тих, хто грабував і знищував державу останні 23 роки, не залишиться біля керма. Не виконали – люди стали ще бідніше жити, а нові-старі пристосуванці як жили «козирно», так і живуть!

Нам обіцяли справедливість. Справедливий суд і справедливе покарання всім винним у загибелі людей на Майдані. Однак злочинці, які вбивали мирних людей на Майдані так і не були покарані.

Система влади загалом не змінилася, а успішно пристосувалася до нових умов. Розкрадання державних коштів, ухиляння від сплати податків, виведення капіталів в офшори, несприятливий бізнес-клімат, неспроможність забезпечувати сталий економічний розвиток, дбати про свою обороноздатність, освіту, медицину чи тим більше вирішувати якісь глобальні світові питання, - всі ці явища, як були, так і залишилися нашою повсякденністю. Адже в успішному збереженні і функціонуванні такої моделі держави були і є зацікавлені правлячі еліти, які розглядають її як звичайну територію для свого збагачення і засіб задоволення своїх апетитів, що є згубним і смертельно небезпечним для існування української нації і держави.

Людей просто використали для приходу до влади. Україна втратила території, втягнута у війну, народ жебракує, теперішня влада ще більше тяжіє до диктатури ніж минула.

Кількість людей, які розчарувались у владі, збільшилася до дуже критичного рівня. Люди вже не готові терпіти і чекати, вони не бачать реальних дій і змін. Вони готові ставити політиків на своє місце, бо терпіти вже їм не сила. І ця свобода далася нам дуже дорогою ціною. Тому перед нами всіма лежить велика відповідальність зробити всі обіцянки реальністю і тим самим віддати шану тим, хто життя віддав за нас.

У нас попереду ще довгий і непростий шлях, адже на зміну Революції Гідності, на жаль, прийшла корупційна контрреволюція, яка загрожує повністю зруйнувати країну.

Стару корумповану систему, яка працювала на відкатах, поборах і грабунку держави свідомо було вирішено не демонтувати, а зберегти та пристосувати задля власної вигоди щоби утриматися при владі. У тому, щоб революційні реформи не відбулися, зацікавлені всі без винятку олігархи, корупціонери різних рангів у різних галузях держуправління, судах, прокуратурі, митниці, міліції та залежні від них політики.

Сьогодні інтереси олігархів і корупціонерів збіглися і це допомогло їм унеможливити зміни, зберегти і підім’яти систему під себе. Свою рідну систему, в якій їм затишно і комфортно. Де діють вигідні і зрозумілі для цієї псевдоеліти правила гри.

Проте жодна влада не може довго існувати без довіри суспільства. А його можна заслужити лише реальними досягненнями. Тому нас чекають нелегкі часи, а всім тим, хто при владі так і не навчився робити щось для людей, прийдеться відповідати! Це - діло часу. Обіцянкам і гарним словам більше не вірять. І відлік пішов...