21 вересня в рамках сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку відбудеться зустріч президентів України та США. Сподівання на другу зустріч Петра Порошенка з Дональдом Трампом неабиякі: надання Україні летальної зброї, консультації з питання введення миротворців ООН на Донбас та гарантії продовження санкцій проти Росії.

Все більше різних заяв і свідчень, що рішення про передачу летальних озброєнь Україні США вже прийняли. Вони не оголошують його, швидше за все, очікуючи на результати виборів в Німеччині, щоб не створити проблеми для Ангели Меркель, яка виступала категорично проти цього. Тому це може бути одна з позитивних новин, яку повідомлять – очевидно, з умовою не поспішати оголошувати про це – президенту Порошенку. Цілком можливо, він почуватиметься переможцем після цієї зустрічі, пише Богдан Яременко для 24tv.ua.

Але все інше навіює почуття безвиході. Зброя, яку отримаємо від США, – вона є корисною, потрібною, але не допоможе повернути території. Бачення повернення цих територій в України немає. Є достатньо сумнівна як з точки зору реалізації, так і з точки зору механізму реалізації ідея замороження конфлікту на Донбасі під егідою миротворчої місії – абсолютно непродумана й непрорахована.

Загальний тон дискусії і зустрічі, я думаю, буде дуже позитивним. Тим більше, що Дональд Трамп у своєму виступі в ООН згадав Україну. Можливо, він згадав її один раз, в той час як слово "суверенітет" назвав двадцять один раз, але це і є той широкий контекст, в якому Україна може далі говорити зі США про проблеми, які нас турбують.

Однак нам потрібні значно серйозніші рішення від США щодо гарантій безпеки України. Адже ця зброя, можливо, покращує якісь елементи оборони, але зовсім не гарантує, що Росія не нападатиме. Про це український президент не говорить, цими питаннями не опікується. Принаймні я не бачу жодних свідчень того, що Україна серйозно займається цим.

Ще раз повторю, що немає дієвих пропозицій з вирішення конфлікту. А ті, які є, як видно, викликають дуже неоднозначну реакцію не лише в світовому співтоваристві, але й в Україні, перш за все. Президент не провів жодних консультацій в Україні щодо питання миротворців. Тому, якщо це рішення відбудеться, його нав’язуватимуть парламенту й суспільству, не пояснивши, в чому вигода та як це реалізовуватимуть.

Немає ніякого плану, що відбуватиметься з цими територіями (окуповані райони Донецької і Луганської областей – "24") після введення туди миротворців. І, знову ж таки, в тому вигляді, в якому цього хотіли би президент і частина країн Заходу, навряд чи на це коли-небудь погодиться Росія. І навряд чи є якісь технічні можливості провести це не тільки через Раду Безпеки, а й через Генасамблею ООН. Навіть введення миротворців без визнання Росією відповідальності як країни-агресора чи країни-учасника конфлікту неможливе, тому що не буде з ким вести переговори про безпеку миротворців.

Всі говорять тільки про перший етап – введення миротворців, – а далі побачимо, що буде… Так не працює! Потрібно мати чіткий план, що буде далі.

Тобто для позитивних прес-релізів підстав буде більш ніж достатньо, але для висновків, що ця зустріч щось реально змінила, я думаю, підстав у нас не буде.