Туші тварин, кістки, кривава жижа просто неба - такі реалії нині непрацюючого ковельського ветсанзаводу. А тим часом місцеві активісти переконують, що рештки почали транспортувати в інше місце, щоправда, теж у Ковелі. Однак минулого четверга, коли я з командою квадрокоптером знімали відео про місцеві реалії, роботи там не велися. То ж де буде місце масового захоронення: у Ковелі, Шацьку чи Луцьку – наразі невідомо.

Проблема навколо ковельського ветсанзаводу гостро постала вже давно. Люди бідкаються на жахливий сморід, часті захворювання дітей. З відповідними зверненнями ковельчани «оббивали пороги» і місцевих чиновників, і обласних владців. Проте далі розмов справа так і не дійшла. Ігнорування проблеми змусило мешканців Ковеля вдатися до більш рішучих дій, таких як перекриття траси міжнародного значення.

Поки чиновники у теплих кабінетах вдають, що вирішують це питання, а насправді займаються «папероплодінням», ситуація в Ковелі щодня погіршується. На території близько 3 тисяч тонн решток тварин, які не утилізуються, а просто гниють під відкритим небом.

За словами учасників акції, їм набридли бездіяльність та ігнорування проблеми владою, постійні відписки. Мовляв, єдиний вихід – вийти на протест. Вони додають, що народний депутат Степан Івахів, який мав би лобіювати інтереси своїх виборців, та голова Волинської ОДА Володимир Гунчик - байдужі до проблеми людей. Зрозуміло, адже з владних кабінетів «аромати» Ковеля не чути.

Ситуація навколо зони стихійного лиха залишається напруженою вже більше тижня. Натомість перекриття дороги та прохання пересічних ковельчан так і не змогли переконати губернатора пришвидшити ліквідацію екологічного лиха. Невже з вікна другого поверху облдержадміністрації видно більше, ніж людям, які проживають поряд із зоною стихійного лиха, адже ще жодного разу губернатор не відвідав місце екокатастрофи.

Водночас заступник голови ОДА Сергій Кошарук під тиском громади пообіцяв вирішити питання в короткі терміни, а якщо це не вдасться – піти у відставку. Зрозумівши, що ситуація непідвладна йому, він вирішує перевести проблему в політичні площини, паралельно переконуючи людей, що ситуація на заводі – контрольована. До слова, темою політичної боротьби спекулює і депутат Луцької міської ради Петро Нестерук, але про це - вже у наступному блозі.

Тим часом, мені все більше пригадується покійний губернатор області Борис Петрович Клімчук, з яким мені довелося попрацювати. Переконаний, він би одним із перших поїхав у зону стихійного лиха і питання вирішилося б за декілька тижнів…