Після більш ніж дивних подій у Княжичах, глава МВС Арсен Аваков у невластивій для себе манері зачаївся. І є всі підстави вважати, що скоро його посунуть, пише Ігор Лесєв, спеціально для Знай.ua.

Непоказність політичної системи України, яку ще в далекому 2004 році придумав глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук, побудована на протистоянні двох гілок виконавчої влади - президентської і прем'єрської. І що особливо безглуздо в цій моделі, протистояння носить не тільки політичний характер, але й переноситься на силові органи. В результаті ми маємо досить розбалансовану систему влади, у якій за президентом "закріплена" армія, чекісти і прокуратура, а за прем'єр-міністром - вся величезна структура МВС.

Конфліктної ситуації можна уникнути тільки в тому випадку, якщо прем'єр є "підлеглим" президенту. Приклади такі були і навіть зараз є. Ющенко - Єхануров, Янукович - Азаров, Порошенко - Гройсман. У разі якщо прем'єр є самодостатньою політичною фігурою, відбувався неодмінний жорсткий клінч між владними структурами, який закінчувався неодмінною політичною кризою і обопільно-образливим прощанням. Але навіть у цьому від самого початку закладеному протистоянні владних структур випадок з Арсеном Аваковим виглядає особливим.

Випадковий пасажир

Арсен Аваков на чолі МВС з'явився досить випадково, і багато в чому під натиском свого нового бізнес-партнера Арсенія Яценюка. Під час т. зв. "Ради Майдану" відбувався поділ портфелів. Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт в ранзі "наглядача" витримував паритет між командами Яценюка, Порошенка, Кличка і Тягнибока. Силовий блок тоді ділився на тимчасовій основі, інакше Міноборони точно ніколи б не очолив персонаж на прізвище Тенюх (підсумок - здача Криму без жодного пострілу).

А ось на главу МВС Петро Порошенко на цій Раді намагався протиснути Віталія Ярему, але вперся Яценюк. Монолог Арсенія Петровича за спогадами очевидців був приблизно такий: "Я йду на в. о. прем'єра, значить, і глава МВС за Конституцією має бути моїм. Ти йдеш на президентські вибори. Переможеш - отримаєш практично весь силовий блок ".

Власне, логіка в цьому була, і Петро Олексійович погодився поставити Ярему на прокуратуру, а тоді ще просто буйному бізнесменові Авакову віддати МВС. У будь-якому випадку ніхто тоді - в лютому 2014 року - не розглядав фігуру Авакова, яка надовго затримається в кріслі глави МВС. Для прикладу, тільки протягом 2014 року в кріслі МО побували Замана, Тенюх, Коваль, Гелетей і Полторак. Аваков же зміг не тільки всидіти в одному з найбільш ключових силових міністерств, а й наростити свій індивідуальний профіт, зробивши МВС не просто державною інституцією, а одним із провідних факторів внутрішньої політики.

По-справжньому роль Авакова в українській політиці зросла після відставки Яценюка. При цьому, що характерно, порошенківські не тільки зуміли з n-ої спроби видавити Арсенія, але й зберегти в парламенті союз з НФ. Скільки і кому це коштувало - питання іншого порядку, але одним з гарантів такого союзу виступила саме фігура Авакова, яка стала ключовою в групі Яценюка-Турчинова-Парубія-Пашинського. "Фронтовики" формально розміняли крісло глави Кабміну на крісло спікера ВР (м'яко кажучи, не дуже рівноцінний обмін, але в умовах, що склалися, яценюківським особливо носом крутити не доводилося), та головне, що за НФ залишився контроль над МВС.

Нові часи

Тим часом і аж до сьогоднішнього дня Петро Олексійович цілеспрямовано займався тим, що підбирав все силове і боляче-кусюче під себе. Насіров влаштовує свавілля на фіскальному фронті. Віталій Кличко злив Наливайченка (а разом з ним і американців) з СБУ, в результаті чого там з'явився Грицак. Парламент прийняв під Луценка закон, і Петро Олексійович таки зумів в прокуратурі знайти безболісну заміну Шокіну. Навіть в НАБУ - суто американській іграшці, придуманій для того, щоб тримати під контролем Вашингтона вищий український політикум - настали похмурі часи після перемоги Трампа.

Але тріумф Петра Олексійовича не може бути повним, поки під контролем не перебуває головний силовий інструмент країни - гігантська структура МВС. При цьому президенту не обов'язково навіть мати повний контроль над поліцією. Цілком достатньо мати лояльну фігуру, яка знала б субординацію і не займалася політикою (в ідеалі ще б розуміла, як функціонує міністерство).

Але найголовніше, що МВС Порошенку потрібне суто з практичних міркувань. "Касетний скандал" з Онищенком, майданні акції Тимошенко, добробати, які періодично нахабніють (підконтрольні, до речі, все тому ж Авакову), та й в цілому "блискуча" тарифна політика Гройсмана перманентно провокують акції непокори. Нібито явних проколів немає, але напруга з'являється практично щотижня в абсолютно різних місцях, і ніколи не зрозуміло, де і з якою силою може прорвати. Очевидно, що в такій ситуації мати справу з главою МВС, який грає у свою гру, як мінімум, некомфортно. А максимум - дуже небезпечно. Особливо, коли просочилася інформація, що Арсен Борисович веде переговори з Юлією Володимирівною.

І зараз як ніколи є залізобетонний привід Авакова зняти. Княжичі - це абсолютний і 100% заліт. Якщо не звільняти за таке - незрозуміло тоді, за що взагалі можна звільняти. І на даний момент процес відставки Авакова запущений. 21 грудня профільний комітет ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності збереться, щоб почати обговорювати долю міністра. Це означає, що до 21 грудня мають відбутися основні "тьорки", а саме:

- треба переконати "колег" з НФ, що без Авакова їх не кинуть і життя продовжиться;

- найбільш токсичних персонажів - Яценюка, Пашинського - запевнити, що їм не загрожує кримінальне переслідування;

- окремо попрацювати з найбільш буйними добробатами, багато з яких фінансуються через структури Авакова.

Однак найскладніше для порошенківських полягає в тому, щоб не перелякати всю фінансово-політичну тусовку України. Ахметов, Бойко, Коломойський, Льовочкін, Тимошенко - кожен з них окремо із задоволенням подивився б на труп Авакова, який повільно пропливає по Дніпру. Але проблема в тому, що яким би одіозним і ненависним Аваков не був, саме він сьогодні залишається єдиною силовою противагою президенту. А це означає, що після трупа Авакова попливуть всі інші. І, швидше за все, наступною попливе Юлія Володимирівна. Звісно, якщо не трапиться якогось непередбачуваного і дуже гучного всеукраїнського вибуху.