Головним змістом цього політичного сезону в Росії будуть, природно, так звані "вибори Путіна". "Так звані", тому що вибір давно відбувся - Путін залишається президентом. Зрозуміло, що у нього будуть придурошні спаринг-партнери. Такі клоуни, що повинні зображати невідомо для кого, що у нас теж, виявляється, є вибори. Тут ніяких цікавих подій я не чекаю.

Аналогічно до нового обрання Путіна, до березня 2018 року, мабуть, не буде якихось великих відставок. Ймовірно, вони будуть відразу після обрання, щоб якось показати, що рух в політичному житті має місце. Ще у внутрішній політиці цікаво, як будуть розвиватися події навколо головного виконавчого директора "Роснефти" Ігоря Сечіна - останнім часом досить багато говорять, що його позиції трошки ослабли; як пройде суд над екс-міністром економічного розвитку Російської Федерації Олексієм Улюкаєвим, тому що він пішов, як то кажуть, на повну нєсознанку і звинувачує Сечіна в організації провокації. Подивимося, чи означає це, що над Сечіним згустилися хмари, що Путіну він в якомусь сенсі став менш зручний, або це просто Улюкаєв такий відчайдушний і йде з гармошкою на кулемет. Але впевненості ні в тому, ні в іншому ніякої немає, тому що російська внутрішня політика в ще більшому ступені, ніж в радянські часи, - це таємниця, покрита мороком. Та й немає в Росії ніякої внутрішньої політики, тому що все вирішує одна людина, а є кадрова політика, пише Леонід Радзіховський для "Апостроф", передає Gazeta.ua.

Навального, мабуть, на вибори не допустять. Просто тому, що Путін не хоче найменшого дискомфорту. Втім, навіть якщо б він в цьому цирку брав участь, то шансу в нього жодного б не було. Тому що навіть при чесному підрахунку голосів він маловідомий.

Я не чекаю і в зовнішній політиці ніяких великих подій, в тому числі на українському напрямку. Тому що під вибори Путіну особливо важливо показати стабільність, спокій, впевненість і так далі. Військові авантюри спрацюють тільки проти нього, не викличуть ніякого захоплення і народного ентузіазму. Якщо завтра ввести танки в Одесу, на три дні, звичайно, буде неймовірний захват - але це менше, ніж з приводу Криму. Ну а потім будуть тільки здивування і роздратування. Загалом, зовнішньополітичний порядок денний, який був не просто головним, а єдиним у Росії починаючи з 2011 року, і зайняв весь простір після Криму. Він себе вичерпав. Рухатися Путіну нікуди - ні в Україні, ні в інших місцях.

Зрозуміло, можуть бути обставини, які ніяк від Путіна не залежать. Тоді він буде на них реагувати. Але я не думаю, що Німеччина або США будуть всерйоз загострювати відносини з Росією - це не в їхніх інтересах. На виборах в Німеччині, як всі стверджують, все більш-менш зрозуміло: Меркель, мабуть, залишається канцлером. По-моєму, ні загострення з Росією, ні замирення з Росією в її плани абсолютно не входять.

Ця тяганина під назвою "мінський процес", яка тягнеться вже кілька років, по-моєму, всіх більш-менш влаштовує: дипломатам є про що базікати, журналістам є про що писати, політичним ентузіастам є за що переживати. Але якісь реальні дії, думаю, там ніхто робити не хоче. Брати на себе ризики, відповідальність - заради чого? Німцям, врешті-решт, не все одно, що буде на Донбасі? Ситуація застигла, і німців, мені здається, це влаштовує.

Що стосується Трампа, то його становище настільки паршиве, що, напевно, останнє, про що він зараз може думати, - це Росія. Останній скандал із знесенням пам'ятника в Шарлоттсвілле і звинувачення в тому, що Трамп протегує прямим нацистам - звинувачення, від якого йому досить важко відмазатися, - внесли розкол всередині Республіканської партії. В Америці в наступному році пройдуть серйозні вибори в Конгрес - боротьба буде важка. І я думаю, що зараз для Трампа важливо показати хоч мінімальний успіх у внутрішній політиці, виконати хоч одне зі своїх обіцянок. Поки що він не реалізував абсолютно нічого.

Зараз Трамп, якщо він, звичайно, остаточно з розуму не вижив, не шукатиме пригод в зовнішньому світі - крім тих, які гарантували б йому швидкий і безумовний успіх. Але таких ситуацій нібито не передбачається. Ну і головне - як піде розслідування пана Мюллера (спецпрокурора Роберта Мюллера, який розслідує зв'язки команди Трампа з Росією і втручання РФ у американські вибори, - ред.): чи будуть Трампу пред'явлені звинувачення, які тягнуть на імпічмент. За такої поганої ситуації влаштовувати зовнішньополітичні авантюри, як мені здається, є безперспективним. Відвернути увагу американців таким чином неможливо, а вляпатися в якусь дурну історію з характером Трампа - більше ніж легко.