Соцмережі викликають залежність. У багатьох сама думка перестати перевіряти стрічку викликає стрес.

Для цього явища навіть є термін: fear of missing out, FOMO - страх щось пропустити.

Звичайно, якщо ви підприємець або блогер, то можете виправдовувати себе тим, що в інтернеті ви працюєте, пише Андрій Буренок для Української правди.

Але це не щеплення від хвороби, а навпаки, додатковий ризик.

Ми бачимо людей з FOMO всюди: вони не насолоджуються гарною погодою в парку, не п'ють свою смачну каву, не відчувають аромату їжі в ресторані, не помічають красивої архітектури і ошатних перехожих.

Все, що вони роблять, - сидять або стоять, втупившись у смартфон.

Швидше за все, серед ваших друзів або родичів є людина з такою звичкою. А можливо, ця людина - ви самі.

Соцмережі та інформаційне сміття

На цьому моменті хтось заперечить: але ж в інтернеті є багато корисного. Що тепер, взагалі не користуватися інтернетом, не дізнаватися нового і не підтримувати спілкування з друзями?

Звичайно, ні. Але потрібно ставитися до цього процесу більш усвідомлено і фільтрувати те, що вам заважає жити по-справжньому.

Практично всі "гарячі" теми, про які люди так активно сперечаються в соціальних мережах - це всього лише віртуальність.

Всього цього насправді немає.

Сталася подія, хтось на неї відреагував, інші люди реагують вже на реакцію (кожен по-своєму). Все це наростає, як велика груда, створюється купа інформаційного сміття. А сама подія вже не має значення, вона вже пройшла.

Коли ви пишете новий коментар, ви нічого не створюєте. Порожні обговорення тільки з'їдають час.

Звичайно, хтось в інтернеті творить.

Люди пишуть власні пости, діляться досвідом, працюють над поліпшенням продуктів або бізнес-процесів, знімають красиві фото і захоплюючі відео. Але їх меншість.

Майже кожен раз, коли я бачу людину, втупившись у телефон, він пише коментар до чергової неіснуючої події, витрачаючи дорогоцінну енергію, або гортає стрічку, проживаючи при цьому чиєсь життя, але не своє.

Чому в інтернеті так багато негативу

У моїй стрічці негативу практично не було: його ж можна свідомо обмежувати.

Але я аналізував контент інших людей, читав коментарі, і помітив таку закономірність: негативну думку пишуть активніше, а пости і відео з негативом отримують більше уваги і відгуків, ніж конструктивні і наповнені добротою.

Думаю, тут справа в дзеркалах.

Кожна людина сприймає інформацію через призму власної особистості: читає пост, а бачить себе. Часто її дратує в пості те, що вона сама у собі заперечує.

У цікавому тексті ці люди знайдуть тільки друкарську помилку, в пізнавальному відео - невдалий кадр, на обличчі красивої людини - маленький прищик або зморшку.

Це не означає, що люди погані. Але їх коментарі точно можуть зіпсувати настрій і позбавити натхнення, хоча кричать вони не на вас, а на дзеркало.

І захистити себе від такого впливу - тільки наша відповідальність.

Тут важливо не впасти в іншу крайність: не потрібно нікого міняти і показувати дорогу.

Варто прийняти як даність: сприймати те, що ви говорите і робите, кожен буде по-своєму. Всі ми проходимо унікальний шлях і отримуємо на цьому шляху потрібний саме нам досвід.

А чи можна не втягуватися?

Я втягуюся в усе, що роблю. Чи не вмію і не хочу інакше.

Коли писав про життя і бізнес у Facebook, завжди читав коментарі до постів, намагався відповісти всім або майже всім. Ця соціальна мережа передбачає двосторонню комунікацію.

Крім того, я відстежував, що пишуть про моє дітище інші люди, і відповідав, де було потрібно. Все це забирало дуже багато часу, рахунок йшов на години.

Так, я не читав стрічку.

Так, намагався концентруватися на позитиві.

Але все одно Facebook забирав багато енергії. Час від часу потрібен був Діджитал-детокс: виїхати відпочивати наодинці з собою або з коханою дружиною, відключивши телефони і ноутбуки.

Це дозволяло відновити енергію і знову користуватися соціальними мережами.

Після повернення з останнього рітрита в США мені і зовсім не захотілося заходити в соцмережі.

Уже приблизно півтора місяця я не читаю коментарі і місяць майже не пишу.

Поки що переглядаю коментарі в Youtube: видаляю необґрунтовані "накиди", матюки та інше.

До Facebook зараз ставлюся як до майданчика, де можна розповісти про щось цікаве, але абсолютно не втягуватися в коментарі, обговорення і читання.

Щоб ділитися думками і натхненням, завів також канал в Telegram: там немає коментарів і не доводиться спостерігати холівари під кожним постом.

До того ж, він не обмежує кількість людей, які бачать запис, як це робить Facebook.

Хочу, щоб люди самі вирішували, читати мене чи ні. Мені не подобається, що за них це вирішують якісь алгоритми.

Лідер думок для людей без думки?

Ще одна річ, яка допомогла переосмислити відносини із соцмережами, - те, що мене почали називати лідером думок, включати в рейтинги.

Це приємно, але в такій увазі є одна пастка: воно нав'язує нам соціальні ролі.

Ми і без того часто забуваємо, що за соціальними ролями - підприємця, чоловіка, батька, друга - є ще ми самі.

Я не хочу бути лідером думок і вбудовувати себе в якийсь образ, я хочу бути собою і проживати справжнє життя.

До того ж, сам термін "лідер думок" звучить так, що хочеться додати: "... для людей без думки". Деяким людям складно приймати рішення, і вони чекають підказок від якихось лідерів.

Але мені б не хотілося приймати рішення за інших. Кожна людина заслуговує на те, щоб зробити свій вибір, прожити його наслідки, допустити якісь "помилки".

Пишу в лапках, тому що взагалі-то помилок не існує. Є життя і її цінні уроки, за які варто бути вдячним.

Відмова від соцмереж і бізнес: що змінилося

Може здатися, що після відмови від соціальних мереж з'явиться більше часу для роботи. Але ефект може бути зовсім іншим.

У моєму випадку свідомість перестає чіплятися за якісь дрібні конфлікти і обговорення речей, які завтра вже втратять значення (якщо взагалі його мали).

Я помітив, що дивлюся на ситуацію як би зверху, піднімаючись над нею. При цьому не пропускаю з виду і дрібних деталей.

Це можна порівняти з польотом орла, який летить дуже високо, але бачить навіть мишу в полі. Коли ви "налаштовуєте" такий погляд, приймати рішення і передбачати їх наслідки стає простіше.

Виходить працювати ефективніше, а ще, як не парадоксально, відпускати частину роботи.

Раніше мені хотілося контролювати абсолютно все, навіть те, що не в моїй зоні відповідальності. Але з відмовою від соціальних мереж стало простіше не зациклюватися на цьому контролі.

Я навчився більше довіряти своєму партнеру Тарасу Поліщуку, який відповідає за весь процес розробки в TripMyDream. І ця довіра допомагає нам ще краще відчувати один одного і працювати більш злагоджено і комфортно.

А час, що звільнився, я витрачаю на речі, які мене заряджають ..

Наостанок додам важливе уточнення. Я не раджу всім поголовно, щоб вийшли з Facebook, раджу слухати себе.

Я відчув, що соціальні мережі відбирають енергію, і вирішив зберегти її для спілкування з сім'єю, з прекрасним навколишнім світом і з самим собою.

Можливо, завтра, через тиждень або через рік моя думка зміниться.

Можливо, ви знайдете більш гармонійний спосіб убезпечити себе від соціальних мереж. Але знайти його потрібно обов'язково.

В інтернеті все віртуально, реальність набагато цікавіше.