Автор: Василь ОНИЩЕНКО

Джерело: «Волинська правда»

З початку квітня в Луцьку припинили постачання гарячої води, і коли його відновлять, ніхто не знає. Мер міста Микола Романюк, наче бетмен-рятівник, бідкається, що злі сили в особі НАК «Нафтогаз України» не дають місту лімітів газу, держава не повертає різниці в тарифах, а недобросовісні лучани не хочуть платити борги попередніх років.

Схоже, над містом нависло зловісне закляття. Торік «тимчасове» припинення гарячого водопостачання почалося в 20-х числах травня і дотягнулося до початку жовтня – Романюку треба було вигравати вибори, перший тур яких відбувся 25 жовтня 2015 року. Можна було би, як це зробили в багатьох обласних центрах, встановити в квартирах електричні бойлери. Якби поставили торік у червні, то вже й забули би, що така проблема існує. Але Романюк весь час закликав потерпіти, мовляв, ще більше «посадимо» «Луцьктепло» (хоча, можливо, більше турбувався про прибутки підприємства свого спонсора на виборах – котельні на вулиці Карбишева, яку контролюють структури фінансово-промислової групи «Континіум»). Дотерпілися до того, що ціни на бойлери зросли ще більше, і купити водонагрівальний прилад для пересічного лучанина стало ще тяжче. А Микола Романюк, як мантру, повторює: «Гаряча вода буде». Тільки коли? До наступних місцевих виборів ще чотири з половиною роки, а митися лучанам треба вже сьогодні. Либонь, не при соціалізмі живем, щоб банний день був раз на два тижні. Як щотижнева оперативка в міського голови.

Але цей, як модно тепер казати, пост, не про «Луцьктепло» і не про «Луцькводоканал». Він – про те, як пан Микола намагається нас пошити в дурні.

Ще з часів комсомольсько-компартійного минулого Микола Ярославович затямив: головне не те, що ти і як робиш, головне – як ти показуєш свою роботу. Російською це називається «пустить пыль в глаза», а в українській цьому вислову є два хороші відповідники: напустити туману або замилити очі.

Від зимового Миколи, 19 грудня, в Луцьку працює нова патрульна поліція. Красиві молоді хлопці й дівчата за хорошу зарплату намагаються навчити нас бути законослухняними, подають приклади хороших манер, доброзичливо застерігають від недобрих вчинків. Ну, прямо, як вихователі в дитячому садочку. І ми їх слухаємо, бо не хочемо, щоб нас сварили. Але іноді складається враження, що їх поява – це лише та комсомольсько-компартійна показуха для «вашингтонського обкому», нібито ми стали жити по-новому. А чинуші як ділили між собою хабарі, так і далі ділять. Як брали «відкати» за перемоги в тендерах, так і досі беруть. Реформи, які нібито йдуть, робляться не для людей, а для піару чиновників.

Ну що може зробити патрульна поліція, якщо схему дорожнього руху у місті визначає місцева влада? А вона, схоже, робить усе, щоб нічого не робити. Понатикували, де треба і не треба, в місті знаків «Зупинка заборонена» і тішаться, мовляв, хай патрульні порядок наводять.

Ось біля Старого ринку на вулиці Глушець немає де на 10-15 хвилин авто поставити, щоб скупитися, бо прийдуть поліцейські й оштрафують. А тим часом «кишені» для зупинки машин окупували торгаші, і ніхто їх звідти не жене. При бажанні можна, звичайно, заїхати з вулиці Ковельської на платну стоянку. Тільки гроші за неї збирають, а бодай би заасфальтувати її територію не поспішають. Приватна територія, скажете? То невже приватників не можна змусити навести благоустрій?

Та й взагалі, в Луцьку давно ведеться мова про перенесення барахолки від замку Любарта в інше місце. Залишили б тут торгівлю продуктами, і вистачило б місця всім: і продавцям, і покупцям, і авто було б де припаркувати. Олександр Товстенюк, який конкурував із Миколою Романюком на минулих виборах мера, прямо заявляв: у разі обрання - базар з центру міста забере. Він – прагматик, знає, що сила влади вимірюється її здатністю йти на непопулярні кроки, які в підсумку обернуться користю для людей. А Романюк – популіст. Головне для нього – напустити туману, здаватися добрим для виборців, щоб ті знову його обрали.

Перед виборами Микола Ярославович запевнив базарників із Центрального ринку, що їхній «шанхай» ніхто зачіпати не буде. Вони за нього й голосували, ще й інших агітували. А тепер Романюк розказує, що Луцьк – місто туристичне. Та в це може повірити хіба що депутат Наталія Бунда, яку він, щоб мати додатковий голос на свою підтримку в попередній каденції, зробив спочатку начальником відділу туризму міської ради, а потім, щоб підвищити їй зарплату, створив під неї ціле управління туризму.

Про авторинок вже й не згадую. Його власник боргує місту за землю мільйони, а Романюк і вусом не веде. Тільки їздять там щочетверга і щосуботи патрульні, продавців ганяють, щоб авто на дорозі не ставили, а толку як не було, так і нема. Винести авторинок за межі міста, звісно, можна. Тільки який з цього меру буде зиск?

Он Романюк розширив дорогу біля готелю «Україна», зробив за наші з вами гроші заїзні «кишені» для громадського транспорту. Щоб постійну зупинку «Драмтеатр», яка була на вулиці Словацького десятки років і яка всіх влаштовувала, знову повернути на «тимчасове» місце біля готелю «Україна». Хіба зменшиться після цього тут кількість заторів? Хіба безпечнішим стане перехід на Театральний майдан? А діти, які тут виходять і йдуть у ДЮСШ на тренування, й далі ризикуватимуть, бо зі Словацького, де нині приміщення Волинського окружного адміністративного суду, дороги їм переходити не треба, а від готелю «Україна» – обов’язково.

Нагадаємо, зупинку «Драмтеатр» рішенням міської ради перенесли «тимчасово» до готелю «Україна» з 6 серпня 2013 року. У розпорядженні мера саме так і було написано: «У зв’язку з проведенням благоустрою територій біля будинку №3 на вулиці Словацького на період з 06 серпня цього року до завершення робіт буде перенесено зупинку громадського транспорту «Драмтеатр» на вулицю Словацького (біля готелю «Україна»)».

До грудня того ж року роботи біля таємничого будинку №3 (а це – приміщення Волинського окружного адміністративного суду) завершили, а зупинку повернути назад забули. Ну, не подобається суддям, що біля їхнього приміщення холопи ходять, на транспорт чекають. Вже й голову цього суду пролюстрували, замінили іншим, а зупинку все не перенесуть, ну хіба що «тимчасово» на постійне місце, поки біля готелю «Україна» дорогу розширять.

І таких прикладів у місті чимало. Ну, скажіть, навіщо було біля приміщення колишнього кінотеатру «Зміна» на вулиці Богдана Хмельницького ще й зупинку тролейбусів робити? Хіба мало того, що там маршрутки зупиняються? Але ж ні, Романюку потрібні були голоси бабусь, які ніяк не можуть змиритися, що їх молодість минула разом із комсомольсько-молодіжними будовами. І саме для них, щоб їм ближче було йти до базару, зробив Романюк зупинку. Людяний? Так. Відповідальний? Ні. Якщо завтра якась із цих його виборців, вийшовши з тролейбуса, потрапить під колеса авто, хто буде винен? Ну, звісно ж, водій. А «Правила розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту» для Романюка не указ? Пункт 3.27 їх чітко говорить: «На ділянках міських вулиць та доріг, де сумарна частота руху автобусів і тролейбусів перевищує 30 одиниць за годину, їхні зупинки слід роззосереджувати. Спочатку за ходом руху розміщується тролейбусна, а потім автобусна зупинка. Відстань між тролейбусною і автобусною посадочними площадками повинна бути не менше 10 м». Хіба це зроблено біля колишньої «Зміни»?

Із зупинкою біля «Там-Таму» взагалі анекдот вийшов. Керівництво патрульної поліції нібито попросило адміністрацію Луцького підприємства електротранспорту перенести зупинку, встановивши її на проспекті Соборності в напрямку проспекту Перемоги трохи раніше. Для безпеки пасажирів, водіїв і пішоходів, тим паче, що й місце там давно є. Одні тролейбуси, очевидно, після усної вказівки почали зупинятися там, інші – на старому місці. Почалася плутанина. Пасажири ніяк не могли зорієнтуватись, де їм чекати тролейбуса. Врешті-решт все стало, як і було раніше. На це наш мер взагалі не відреагував. А проблема залишилась. Скільки ще має статися на цьому відрізку аварій і наїздів на пішоходів, щоб Романюк нарешті зрозумів: турбота про безпеку лучан – це його прямий обов’язок. Тим паче, що давати вказівки він має кому: у нього аж п’ять заступників, а чисельний склад міськради за час його керівництва зріс на кінець 2015 року на 31 штатну одиницю, а в грудні 2015-го – ще на 17. Сьогодні він становить 516 посад.

На проспекті Волі сьогодні, на відрізку від ЦУМу до вулиці Шопена, скрізь знаки «Зупинка заборонена». І патрульні поліцейські ганяють і штрафують водіїв, аж гай гуде. А можна ж було встановити знаки «Стоянка заборонена», щоб водії могли принаймні висадити пасажирів. Тим часом Романюк все носиться з ідеєю розширення проспекту Волі аж до Київського майдану. Цікаво, що в цій частині заторів транспорту не виникає. Але ж гроші десь треба закопувати. Позрізають дерева, знищать клумби, звузять тротуари, і буде наш мер милуватися: «Красіво!».