Автор: Василь ОНИЩЕНКО

Джерело: «Волинська правда»

«Ми збудуємо нову державу, де кожен її громадянин житиме краще», – лунало з динаміків на Майдані під час Помаранчевої революції. Віктор Ющенко став президентом, а краще жити стало хіба що олігархам і тим, хто їм прислуговує. Революція гідності краще життя вже не обіцяла – лише свободу слова і чесні правила гри. Але через два роки після її перемоги ні з першим, ні з другим якось не склалось. Зате долар підвищився утричі, а зарплати і пенсії залишились на тому ж рівні.

Можна все списати на війну. Тільки чому патрульний поліцейський, який катається в сучасному авто, отримує по 7-10 тисяч гривень на місяць, а воїн-контрактник має таку ж саму зарплату, щодня ризикуючи життям у не зовсім комфортабельному БТРі, БМП чи танку, в окопі чи бліндажі?

Вчителі, щоб вижити, змушені займатися репетиторством, лікарі шукають способу заробити у приватних клініках, а прості трудяги, незважаючи на упереджене ставлення до них в сусідній державі, й далі їздять на будови в Москву. Уряд з першого травня 2016 року ліквідував податок із пенсій працюючим пенсіонерам, підняв на 10 відсотків мінімальну зарплату і прожитковий мінімум, зате позбавив права на індексацію, що було значно більше, ніж ті 10 відсотків. Тепер ще обіцяють скорочувати кількість педагогів і медиків, кажуть, їх забагато. Два роки тому казали, що скоротять чиновників – не вдалося, вирішили відігратися на лікарях і вчителях? Запровадили нову систему субсидій – підвищили ціну на газ. Тепер заявляють, що нема чого в селах газом будинки опалювати.

А в Кончі-Заспі і Пущі-Водиці можна? Це ж садово-городні кооперативи (за документами), і для них встановлена пільгова ціна на електроенергію, яку ніхто не піднімав.

До речі, два роки тому прем’єр Яценюк обіцяв продати ці об’єкти тим, хто там живе, за ринковою ціною. «Дачі, заводи й інша нерухомість, яка не потрібна країні, має бути продана, ми не повинні фінансувати з кишень платників податків утримання колишніх чиновників», – заявляв тодішній голова уряду. «Саме тому цього року закінчується раз і назавжди фінансування резервацій, таких як Конча-Заспа і Пуща-Водиця. Платники податків більше не утримуватимуть ці резервації. Ми звертаємося до тих, хто там мешкає: будь ласка, власним коштом утримуйте охорону, платіть за компослуги та викуповуйте земельні ділянки під цими об`єктами за ринковими цінами», – казав Яценюк.

Тепер, коли йшов у відставку, чомусь вже про цю свою заяву не згадував. Та якби виконав обіцянку, будьте певні, не упустив би випадку, на цьому попіаритись.

Тим часом селяни здають картоплю заготівельникам за тими ж цінами, що в докризові часи, коли долар був по 8 гривень, отримують за свої паї від новоявлених агромагнатів мізер, а щоб вдягнутися, їдуть у міста і вишиковуються в черги перед магазинами секонд-хенду під час завезення чергової партії товару. Жителі міст, якщо не мають підтримки з села, тратять шалені гроші на продукти, які хоч і не підвищилися так, як мануфактура, проте з’їдають всі доходи. Люди перестали годувати дітей вітамінною їжею, та й поповнення сімей відклали до кращих часів: 41 тисяча 280 гривень, які сьогодні виплачують при народженні дитини, (зразу – 10 тисяч 320 гривень, решту – щомісяця по 860 гривень протягом трьох років) незалежно від того, яка за ліком дитина в сім’ї, вистачає хіба що на найнеобхідніше.

Отже, що з обіцяного виконав «найкращий в історії України» (так без зайвої скромності оцінив очолюваний ним Кабмін сам Арсеній Петрович) уряд Яценюка і чого чекати нам від Кабінету Міністрів Гройсмана?

Два роки тому Арсеній Яценюк озвучив намір провести конституційну реформу і ліквідувати облдержадміністрації. «Згідно з моєю позицією як прем`єр-міністра, що треба передбачити (в конституційній реформі – ВП): ліквідацію обласних державних адміністрацій, створення виконавчих комітетів, позбавлення центральної влади функцій, невластивих центральній владі, та передання цих функцій на місця. Ми все скоротимо, кількість центральної влади до 20%, це треба для проведення конституційної реформи», – заявляв Яценюк. Жодних змін у цьому напрямі не відбулося. Радше навпаки, президентську вертикаль зміцнено, і тепер, враховуючи, що уряд очолив член партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» Володимир Гройсман, призначення на відповідальні посади чиновників в ОДА й РДА, які раніше гальмувалися «Народним фронтом», пішли значно швидше.

Як і обіцяв Арсеній Петрович, у 2014 році не зростали мінімальні зарплата і пенсія, проте вже з 1 вересня 2015-го, саме перед місцевими виборами, де команда «Народного фронту» розчинилася в БППС, їх таки підняли – від 13 до 18 відсотків, що аж ніяк не покривало рівень інфляції.

При Яценюку ввели оподаткування великих зарплат і доходів від депозитів, використання дорогих авто, підвищили відсоток сплати в Пенсійний фонд під час операцій з обміну валюти, що загалом позитивно сприймали пересічні українці. Багатьом сподобалось і введення нової системи житлових субсидій при підвищенні тарифів. Адже за умови неофіційного працевлаштування органи соцзахисту рахують отриманий дохід на рівні мінімальної зарплати, хоча мало хто погоджується на таку оплату «в конверті».

Найважливішим кроком колишнього уряду багато аналітиків вважає відмову від російського газу. 25 листопада російський «Газпром» припинив постачання газу для України, натомість недостачу НАК «Нафтогаз України» закуповує у Європи. Також до відносних успіхів можна додати реструктуризацію зовнішнього боргу та залучення нових траншів МВФ. Хоча якщо згадати Польщу початку 90-х, успіх реформ Лешека Бальцеровича, який сьогодні є представником Президента України в уряді Володимира Гройсмана, багато в чому став можливим завдяки списанню 50 відсотків зовнішнього боргу і реструктуризації другої його половини. Україні ж стараннями екс-міністра фінансів Наталії Яресько вдалося списати лише 20 відсотків і реструктуризувати решту 80. Уже сьогодні лунають голоси політиків і економістів, які застерігають від продовження практики зовнішніх запозичень. Україна вже дев’ять місяців живе без кредитів Міжнародного валютного фонду, і гірше від цього не стало. «Нам потрібні іноземні інвестиції, а не іноземні кредити», – кажуть вони і наводять приклад автора «Сінгапурського дива» Лі Куан Ю, який ніколи не просив і не приймав американських позик.

За даними західних експертів на кожен долар, який надходить в Україну від міжнародних фінансових інституцій, 6 доларів і 25 центів виводять із країни в офшори. «Як відомо з відкритих джерел, за 10 років (2004-2013) з України за кордон вивели більш ніж 116 мільярдів доларів. Нині Україна з протягнутою рукою просить в МВФ близько 4 мільярдів і готова на все заради цих коштів. А могли ж повернути гроші, щоб вони працювали на економіку країни», – зазначивнещодавно на одному з радіоефірів екс-заступник голови Верховної Ради України, демобілізований військовий, «свободівець» Руслан Кошулинський.

«На жаль, мушу констатувати, що ця влада називається «партією посередника», «партія грошей». Тобто за часів Януковича посередник Януковича був васалом Росії, то партія нинішньої влади є представником МВФу. Вони представляють інтереси не українців, а Міжнародного валютного фонду», – додав він.

Уже простий дядько в селі знає, що, повернувши виведені в офшори вкрадені в українців кошти, Україна сама впорається зі своїми проблемами. Але хіба можуть ті, хто ці гроші виводив, добровільно їх повернути, якщо вони сьогодні при владі? Тому деофшоризація, як і оголошена перед цим деолігархізація, виявилися черговою казочкою влади для наївних простачків.

Яценюк тричі піднімав акциз на спиртне і тютюн, проте горілка і цигарки після кількох здорожчань зупинилися в ціні: виробники, ризикуючи зовсім втратити прибутки і програти змагання з самогоноварінням і бодягою, зменшили свої фінансові апетити. Зате бензин, незважаючи на падіння світових цін на нафту, демонструє постійне цінове зростання.

Арсеній Петрович обіцяв продати з молотка збиткові (через розкрадання чиновниками) державні підприємства, але не вдалося: не дозволили корупціонери? Та й успіхів у боротьбі з корупцією особливих поки що не видно. Конкурс до «Національного агентства з питань запобігання корупції» запам’ятався скандалом: учасник АТО та один із авторів закону про люстрацію Федір Веніславський та адвокат Автомайдану, борець за очищення судової системи та член Ради громадського контролю Антикорупційного бюро Роман Маселко не потрапили до НАЗК. Проте конкурс пройшов непрямий підлеглий Арсенія Яценюка – заступник голови Нацдержслужби Олександр Скопич та екс-викладачка Прем’єра – Наталія Корчак.

Не пощастило Яценюку і з так званою «Бурштиновою епідемією», яка триває в Україні з минулого року. Прем’єр обіцяв запропонувати законопроект, у якому будуть вказані всі аспекти ліцензійованого видобутку бурштину ще в серпні. У Верховній Раді так і не були зареєстровані жодні ініціативи Арсенія Петровича щодо цього. Як і щодо гучного проекту «Стіна», який був візитівкою прем’єра-камікадзе на виборах до ВР. Фінансування проекту «Стіна» на україно-російському кордоні в цьому році відчутно скоротилось. В Держприкордонслужбі запланували на 2016 рік 200 мільйонів гривень, наразі на облаштування кордону виділили лише 5 мільйонів гривень. Для порівняння: в 2015 році на будівництво «Європейського валу», згідно з планом виконання робіт, передбачали 989,6 млн грн, але згодом у закон «Про Державний бюджет» внесли зміни, тому на «Стіну» торік пішло лише 400 млн грн.

За неповний тиждень до минулорічних місцевих виборів, 21 жовтня 2015 року, Президент Петро Порошенко, політсила якого йшла на перегони однією командою із «Народним фронтом» Яценюка, пообіцяв Україні «нове життя» вже мало не з наступного понеділка. «Відразу ж після виборів, я про це ніколи не говорив і не хотів говорити до виборів, але вам скажу: у нас буде чотири роки без виборів, без популізму, коли, нарешті, ми зможемо продемонструвати рішучі кроки із розвитку нашої держави», – сказав він під час візиту до Івано-Франківська.

Йдеться про рішучі кроки щодо боротьби з корупцією, реформування судової системи, завершення реформування прокуратури, серйозну роботу з відновлення економіки країни та залучення інвестицій, конкретизував він. Починаючи з дня, наступного за виборами, деякі журналісти навіть намагалися іронічно «підраховувати», скільки днів в країні продовжуються «рішучі кроки», однак скоро їм це просто набридло.

Тепер, ставши прем’єр-міністром, соратник Петра Порошенка Володимир Гройсман одразу ж заявив: «Я вам покажу, що таке управління державою».

Чого чекати нам від діяльності нового уряду, читайте згодом.