5 лютого Верховна Рада України підтримала законопроект № 1776 «Про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України і суддів)». Рішення підтримали 365 народних депутатів.

У зареєстрованому проекті закону йдеться про внесення змін до статті 80 Конституції, виключивши абзаци: «Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність» та «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».

У цьому законопроекті також йдеться про обмеження недоторканностіс уддів. Зокрема, в статтю 129 Конституції України вноситься норма, згідно з якою «притягнення суддів до юридичної відповідальності здійснюється на загальних підставах».

Отже, Законопроект направлений на розгляд до Конституційного суду. Скасування депутатської та суддівської недоторканності – це відповідальність перед Майданом. Прийняття цього закону було однією з основних передвиборних обіцянок партій, що увійшли до коаліції. Окрім Конституційного суду законопроект пройде розгляд Венеціанською комісією.

Таким чином, потрібно з моральної точки зору, депутатам стати на один рівень з громадянами і відчути, що ми живемо в тій самій системі, в якій живуть вони. Не недоторканність захищала всіх справжніх корупціонерів, а сама система. Тому на даний час ми підійшли до питання скасування недоторканності, розуміючи, що спрацює це лише в комплексі з фундаментальним, глибинним реформуванням судової системи і всієї системи української влади.

Звичайно, не можна бути занадто кардинальним у питанні зняття депутатської недоторканності, адже це теж матиме наслідки, тому в усьому мають бути розумні межі.

У багатьох країнах світу існує депутатська недоторканність. У деяких з них вона повна, а в деяких – часткова. Наприклад, в деяких країнах депутати захищені від арешту і кримінального переслідуваннялише на час парламентської сесії (США, Норвегія, Філіппіни)

Близьке наукове соціально-психологічне пояснення популярності цього питання, наголосив один із політологів, є те, що суспільство дуже гостро відчуває правову нерівність між низами і верхами. А недоторканність Президента, депутатів, суддів якраз і є уособленням такої нерівності. При цьому як наголосив президент Всеукраїнської громадської органзіції «Інститут виборчого права», колишній народний депутат чотирьох скликань ЮрійКлючковський, «недоторканність народних депутатів України потрібно не скасовувати, а обмежувати. Повне скасування (депутатськоїнедоторканності – ред.) є просто абсурдом, який не вписується в ази парламентаризму, традиційного для всього цивілізованого світу».

Що стосується змістовної частини, то виникає дуже багато питань. Насправді існує дуже мало країн, в яких відсутня депутатська недоторканність як така. Є всього три країни, і серед них така країна як Намібія. Але, звичайно, не дужехотілося б, щоб Україна була в цьому відношенні схожа на цю «високорозвинуту» з точки зору конституційного права державу, тому що європейський досвід свідчить про зворотне. В усіх європейських країнах існуєдепутатська недоторканність. Інше питання, що вона має мати певні межі, і очевидно, що треба було б її не повністю скасовувати, а внести певні корективи. Це був би більш правильний, європейський підхід до врегулювання цього питання.

Тож, безсумнівно, як висловився політичний експерт Сергій Таран: «Інститут депутатської недоторканності потрібно реформувати у відповідності з європейськими нормами. В європейських країнах теж існує депутатська недоторканність, як право займатися політичною діяльністю. В Україні депутатську недоторканність перетворили на імунітет проти будь-яких посягань на життя і свободу депутата. Навіть якщо депутат порушує закон. Тому в Україні потрібно спростити процедуру зняття депутатської недоторканності у випадку, якщо депутат щось порушив, і посилити контроль над діяльністю депутатів, зокрема за їх прибутками і витратами».

Питання, наскільки широкою повинна бути концепція депутатського імунітету, є виключною компетенцією держави і вирішується її національним законодавчим органом.

У своєму нещодавньому звіті Венеціанська комісія Ради Європи детально досліджує концепцію депутатського імунітету в Європі та ілюструє різноманітні моделі імунітету, які існують в Європі. Констатуючи, що у країнах із ще не зміцнілою демократією є вищі ризики формуючи обвинувачення депутатів на фальшивих та політично вмотивованих підставах. Саме тому, оцінюючи необхідність депутатської недоторканності у кожній країні, зокрема, потрібно ретельно зважити негативні аспекти недоторканності у порівнянні із її потенційними перевагами Про це зазначено у дослідженні, спільно проведеного Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету ім. Шевченка та організацією Democracy Reporting International Підсумовуючи, у звіті зазначається, що у країнах із добре функціонуючим верховенством права та діючими демократичними інституціями депутатська недоторканність не є необхідною з огляду нанизький рівень ризику неналежного втручання у діяльність законодавчого органу та діє в і інститути.

Отже, Україна не зовсім відповідає тим вимогам, що сприяють чи обґрунтовують скасування недоторканності. Зберігається ризик переслідування з політичних мотивів, якого може зазнати будь-який депутат, що виступить проти чиїхось потужних інтересів. Але все ж таки, всі громадяни України, незалежно від матеріального і соціального статусу, повинні бути рівні перед законом. Під таким кутом зору депутатська недоторканність, може бути якщо не скасована повністю (оскільки тією чи іншою мірою вона існує в більшості цивілізованих, демократичних держав), а хоча б істотно обмежена.

На сьогодн ігромадяни чекають від парламенту чітких дій у всіх важливих для держави напрямах. Суспільство вимагає перейти від обіцянок до реальних дій. Новий парламент має довести, що дійсно бажає докорінно змінити уявлення про владу та державну службу, а скасування депутатської недоторканності може стати лакмусовим папірцем у поверненні кредиту довіри до влади.