Субота перед Трійцею - особлива, поминальна! Мабуть не випадково, саме перед великими святами, Свята Церква пропонує нам згадати спочилих.  Вшановуючи їх пам'ять, ми повинні навчитись цінувати і своє життя...  
    Для кожної людини місцевість, де вона виросла, де пізнавала світ - є самим найкращим місцем на землі. Тією самою - малою Батьківщиною.
 Навіть, якщо фактично, вона народилась і в іншому місці. Бо ж не ті батьки,
 що народили, а ті - що виростили.
     Я люблю природу села, що виростило мене. Пам'ятаю багатьох
 хороших людей, від яких чомусь та й навчився. І все було б добре, якби не
 сумні спогади про недалеке минуле, якби не тривожні симптоми дня сьогоднішнього... 
    Завжди, коли проходжу повз цвинтар, з’являється загострене 
відчуття швидкоплинності часу. Мабуть тому, що з – за паркану,
 з іншого світу, на мене дивляться імена і обличчя знайомих мені людей.
 Багато з них перейшли на ту сторону огорожі ще зовсім молодими.
 Серед них і мій брат, який ніколи не нарікав на здоров'я, а перший
приступ підшлункової залози, виявився і останнім. Це - в 25 років...
 Серед них і мої друзі, яким судилось пройти Афганістан, та зустріти
 наглу смерть тут - у своєму селі. Наглу – тому що вона не виправдана
 і безглузда.  Я ще не написав, а ви вже й здогадались: і їм піти з життя 
"допомогла" горілка. Один втопився, а другий - згорів у власному домі.
Серед них і інші: гарні, молоді, здавалося б - здорові.
    Ми ніколи не будемо знати насправді, скільки життів забирає
 ця війна людини проти себе, тому що подібні факти класифікуються,
 як нещасні випадки. Так легше рідним, так благородніше по відношенню
 до самих загиблих, бо ж про них: або хороше, або - нічого.
 А чи чесно це по відношенню до наших дітей, до майбутніх поколінь, які будуть виховуватись на міфах про "справжність" пива, які будуть вірити в маячню про "благородність вин та чистоту горілки, виготовленої з найкращих сортів ячменю?"
    Чи чесно взагалі хліб використовувати, як сировину для
виробництва спиртного? Більш ніж впевнений, що до таких рецептів
 люди дійшли без Божого благословення. Ось такі і маємо - плоди і наслідки,
від споживання тих, ніби то, харчових напоїв.
    ...А знову приїхавши в село, знову пройшовши повз могили друзів,
чесно кажучи - хочеться зупинитись, і далі не йти. Бо не вистачає іноді ні сил,
 ні терпіння дивитись як ті з друзів, що ще тут живуть, як взагалі молодь -
якої не багато, отруюють спиртним своє життя, а разом з тим - і життя рідних
та близьких.
      Будівлю колишнього клубу в селі якось спасли, приєднавши її до
 школи. А ось як і де проводити вільний, чи вечірній час молоді - варіантів не
 багато: вулиця, або бари. Бари тепер скрізь , в кожному селі по кілька, то ж і це село не є виключенням з правил. Така картина, здається, всіх  влаштовує. На додаток цілодобово "працюють" старі, перевірені часом "точки",  де чи то за гроші, чи по "бартеру", можна придбати розведений спирт.

    ...Хотів би уточнити - пропивати,
    Пияк, якого поважають мало,
    Не міг би речі з хати, цукор, сало,
    Якби не ви - бажаючі придбати.

    За пів ціни, за безцінь, за сто грам,
    Він все віддасть, бо ж треба - похмелитись.
    Лиш ранок, він вже стукає - свій крам
    Приніс. Не дасть спокійно, й помолитись...

    Немає і того дільничного "Аніськіна", який би жив поряд, знав би людей і їх проблеми, якого б поважали, або хоча б - боялись. Офіційно, дільничний інспектор є, він "опікується" не одним, а кількома селами, і обов'язково знайде гроші на пальне, і приїде - коли щось станеться. Найчастіше ж стаються крадіжки, або хтось помирає. І перше, і друге, в більшості випадків, не обходиться без загальної складової: спиртних напоїв.
    ...Ось так і живе село, в якому час від часу мають роботу лише копачі могил, поміж тим шукаючи заробіток на інших "шабашках".        
    Я не вказую назву поселення , бо це не є інформаційне повідомлення у стилі новин. Це лише роздуми небайдужої людини до проблем того ж села, і суспільства, в цілому. На жаль, подібний опис може характеризувати майже кожне село в Україні.
     Разом з тим хочу підкреслити, що все викладене не є вигадки.
 Сумно, але це факти: без прикрас і перебільшень. Чесно. Відверто. 
    А субота перед Трійцею - особлива, поминальна. Мабуть, не випадково...

                Юрій Щербик.