Спочатку було слово, вірніше - словосполучення: "Вмочи пальчик". Воно було сказане кимось з дорослих і близьких. Можливо, навіть мамою, чи татом. Одним з тих, кому дитина довіряє, тому й мокало і смакувало дитя тим пальчиком - без застережень, граючись...

Потім могло бути "дитяче шампанське", яке на святкуванні Дня народження, ставлять на дитячий стіл. Вони ж, діти, у всьому повторюють дорослих: хочуть такий же келих, хочуть щоб з ними "постукались", і так само, наслідуючи старших, випивають "до дна".

- Звичайно, їм спиртного ще не можна, то й добре що є його замінник: також "стріляє" і піниться. Так вважає більшість з молодих батьків, які й раді, що діти не заважають: і самі, тим часом - "святкують по дорослому".

...Ще пізніше, коли діти вже в підлітковому віці, ті ж дорослі і рідні, вже пропонують своїм чадам трішки вина. Мовляв: "Нехай краще вдома вип'є, ніж має десь ховатись, поза парканами".

Не так давно, на гостинах, спостерігаючи подібну картину, довелося і посперечатись з легковажним сімейством. На жаль, основний висновок, який вони з того зробили, це те, що їм трохи зіпсували свято. Нічого, що батьки, псують життя своїм же дітям; нічого, що сенс життя зводиться до примітивного: пошуку сумнівних задоволень.

Приблизно по такому сценарію, саме в сім’ї, більшість з людей приходить до спілкування зі спиртним. Здавалося б, що це лише ознайомлення з ним, і ще далеко не спілкування, бо в кожної людини є свобідна воля, є право зробити вибір: від чогось - відмовитись, а щось - і прийняти.

Саме так: здавалося б. Насправді ж, про який вибір можна вести мову, якщо ще слабка, не зовсім сформована (психологічно) дитяча свідомість, піддається всебічній обробці і тиску суспільства, в якому людина непитуща - вважається хворою. Хіба не повірить дитина найріднішим - батькам, хіба не захоче бути схожою на героїв - переможців з кіно, на відомих акторів, музикантів, спортсменів? Для багатьох з них, випивка - невід'ємний елемент культури й побуту, яким хизуються, і тим самим - його пропагують, а то й навіть рекламують спиртне - відверто.

Може не усвідомлюють вони, люди публічні, що є ПРИКЛАДОМ для інших, за що й нестимуть відповідальність перед Творцем? Як і всі ми.

Бо закінчиться життя матеріальне, і нічого людина не візьме з собою. Відкриється лише список земних вчинків. Від тих справ і залежатиме, яка нас чекає вічність...

Чи дорослим в сумлінні відмовлено -                          
Для дітей, хлопчаків і дівчат 
Зал банкетний, напої –- замовлено.
Рік за роком, завжди «в акурат»:
Випускні з дитсадків,
З шкіл усіх ступенів,
Тут же, коледжі та інститути…
Треба ж – стільки людей,
Все, «заради дітей»,
Пригостити. Лунають салюти,
Від шампанського. В корків тих – радість теж:
В скло закуті так довго були.
Необачність дорослих – не знає меж.
Станем прикладом дітям, коли ?
Чим сьогодні живем,
З тим і в завтра прийдем,
Все ж це випуск, чи може вигнання -
Зі своєї руки,
Вчителі і батьки,                                                    
Дітям чашу підносять, страждання...


Юрій Щербик.