У нинішній ВР є чимала група депутатів Іванющенка, причому вони не лише в опозиції.

Більше двох десятків — в коаліції. Адже особи з корупційно-мафіозною свідомістю завжди намагаються інтегруватися в партію влади, а партія влади полює за головами депутатів — мажоритарників, бо головний акцент завжди стояв на кількості, а не якості.

Я називаю цю групу — “ми від Юри” тому, що були випадки, коли ті депутати саме так представляються в розмовах. І тоді зі здивуванням для себе дізнаєшся, що той теж працює з колишнім кримінальним авторитетом з малої Батьківщини Януковича.

Щодо інших відпочатку не було і тіні сумніву. Наприклад, Олег Недава — менеджер Юрія Іванющенка. Є у Іванющенка інвестиційний корпоративний фонд “Нові технології”, що керує його активами. Так от, Олег Недава в часи Януковича був директором цього фонду. Тобто керував цілим переліком активів Іванющенка. Тож коли я говорю “менеджер Іванющенка”, то це в прямому сенсі слова.

До того ж він не колишній менеджер. Він продовжує працювати з Іванющенком. А як інакше? Якщо деякі їх спільні схеми тягнуться з часів режиму Януковича. Зокрема, Недава в часи Януковича організовував для Іванющенка розкрадання кіотських коштів, а зараз організовує докрадання в цій же схемі того, що не встигли до Майдану.

Нагадаю — 1.7 млрд. грн. кіотських коштів в часи Януковича були розписані на утеплення шкіл. Цим займалося ТОВ “Карпатибудінвест” — фірма, активами якої керував вище згаданий фонд “Нові технології”, де Іванющенко є власником, а Недава був директором. Ці кошти переважно були розкрадені.

У мене є копія звіту Державної фінансової інспекції (акт ревізії N07-23\14) та звіт міжнародної технічної експертизи проведеної в кінці 2013 року, де йдеться про те, що цитую: “факт невиконання будівельних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією в ПОВНОМУ ОБСЯЗІ встановлений по КОЖНОМУ об'єкту”.

Зараз Недава продовжує витягати кошти за невиконані роботи. Якщо все називати своїми іменами — продовжує красти.

15 липня 2015 року Господарський суд міста Києва стягнув з державного “Держекоінвест” 24,61 млн. гривень заборгованості на користь ТОВ “Карпатибудінвест”, за виконання теплосанації 38 об'єктів соціальної сфери у Луганській області. Тобто уявіть рівень нахабства — Недава продовжує грабувати країну по старим схемам Іванющенка. Хтось може зауважити — це ж рішення суду. Відповім, насправді Недава не зміг би купити таке рішення суду навіть за найбільші кошти, якби сидів не у парламенті, а у в'язниці по справі розкрадання кіотських коштів.

І справа відповідна є. Проте з нею проблеми саме тому, що Недава — депутат БПП, на нього орієнтуються ще два десятки депутатів і фракція боїться втратити ці голоси. Тому Недава — недоторканний. І користуючись ситуацією, косить гроші далі і вирішує проблеми в правоохоронних органах. Зокрема, він організував рішення суду, яким вимагається закриття кримінального провадження, щодо розкрадання Юрієм Іванющенком державних коштів отриманих від продажу квот на викиди парникових газів Японії. В якій якраз розслідуються факти невиконання ТОВ “Карпатибудінвест” робіт, щодо утеплення шкіл.

27 січня 2016 року Солом'янський райсуд примусив генпрокуратуру закрити кримінальне провадження N42015000000000207 протягом трьох днів. Причому підстави закриття -”строки розслідування вичерпані, обвинувачення не висунуте”. Тому що одним з обвинувачених мусить бути депутат БПП. А він, повторюся, в БПП цінна особа — у нього своя банда депутатів — два десятки осіб.

Фактично виключно через це у нас не висунуте обвинувачення Іванющенку! І для мене питання не лише в помсті за пролиту на Майдані кров, за вбитих на сході, адже від початку сепаратистів фінансував саме Іванющенко. Крім цього, є питання коштів для бюджету України. Справа в тому, що за кордоном на рахунках Іванющенка арештовано сотні мільйонів грн. Зокрема, в рамках нашої кримінальної справи в Швейцарії було арештовано на рахунках Іванющенка 72 млн. швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 1.88 млрд. грн. І рішення суду потрібне було Іванющенку, не лише для того, щоб “прикрити” Недаву, а для того, щоб розблокувати ці кошти.

Тож депутат Недава дуже дорого коштує Україні. І це ще не вся вартість. Вона “зростає” щоденно.

Я, наприклад, нещодавно писала, як “Азовмаш” (належить Іванющенку) отримав рішення суду в окупованому Донецьку, що держава винна йому 300 млн. грн. начебто переплаченого податку на прибуток у 2013 році. До речі, інвестиційний фонд “Нові технології”, де працював Недава — керував активами “Азовмашу” в тому числі.

Це старі схеми, але є і безліч нових. Яскравий приклад — Недава поставив свого менеджера на державну “Артемсіль”. Підприємство з прибуткового одразу перетворилося у збиткове.

Взагалі, зараз маючи 20 депутатів у партії влади та не маючи совісті можна стільки всього витребувати для себе!

Отже, у Іванющенка зараз хороші позиції. Його керуючий, що залишився на господарстві після втечі боса — не лише наглядає за добром, а й примножує його. Проте Іванющенко лобіює свої інтереси не лише через БПП. Є ще одна схема, більш витончена, завдяки їй в інтересах Іванющенка працюють відомі антикорупціонери. Звучить неймовірно? Тоді задайте собі питання, чому при такому впливу групи Іванющенка в БПП, і безлічі корупційних схем, так мало публічних скандалів? Чому Недава уникає звинувачень мас-медіа?

Зате, який грандіозний скандал, шалену критику викликав в рядах “антикорупційної спільноті” законопроект про спецконфіскацію активів Януковича. Це, зауважу, — група Іванющенка посмикала ниточки, що тримає в руці.

А тепер про одну таку ниточку. Навіть цілий канат. Нові обличчя “колишніх” — відомі антикорупціонери з команди Саакашвілі. На Лазурному узбережжі по-сусідстві з Іванющенком живе Олексій Федоричев — російський олігарх, що володіє стивідорною компанією “Трансінвестсервіс” в Одеському порту “Південний”. Він постійний герой скандальної хроніки. Наприклад, у 2012 році особистий літак Олексія Федоричева с бортовим номером “9H-FED” був затриманий на Канарських островах з вантажем кокаїну у кількості 1988 кг.

Федоричев і Іванющенко дружать сім'ями. Зокрема, син Іванющенка Арсен довгий час займався футболом у молодіжній команді “Монако”, головним спонсором, якої виступає Федоричев. В якійсь момент російський мільйонер навіть надумав придбати цей футбольний клуб і готовий був викласти за нього аж 100 мільйонів “зелені”. Але купівлю ветував принц Монако. Справа в тому, що французькі правоохоронні структури надали довідку: “Федком” Федоричєва засвітився у сумнівних справах відомого торговця зброєю українського походження Леоніда Мініна.

До речі, саме ця людина надихнула Голівуд на створення стрічки “Криваві алмази”. За цим збройним бароном ганялися спецслужби половини світу. Але доказів постійно бракувало. У 1997-му поліція намагалася дістати Мініна через Федоричєва. Тоді “Fedcom” запідозрили у відмиванні кримінальних коштів, називали навіть легальним “дахом” східно-європейської мафії. Однак виставити обвинувачення поліція спромоглася лише співробітнику Fedcom Олександру Клюєву — за зберігання фальшивих паспортів.

Сам Мінін попався у 2000-му, через дріб'язкову скнарість. Раннім ранком в поліцейську дільницю Мілана постукала повія, яка поскаржилася на клієнта, що відмовився платити. Панночка привела поліцейських — серед номеру сяяв розсип камінців — “кривавих алмазів” з африканського континенту, також — портфель з документами з останньої оборудки, які й допомогли засудити збройного барона.

В українській частині історії Федоричева не блискучий голлівудський сюжет, але натомість вражають суми, що зникали з Державного бюджету. Історія наступна: в часи режиму Януковича Іванющенко організовував виведення мільярдів через створення єдиного посередника на зерновому ринку компанії “Хлібінвестбуд”. Менеджером був Ігор Філіпенко, що постійно роз'їжджав між офісом Іванющенка та міністерством агрополітики на відомому Майбаху Кирпи.

Ігор Філіпенко був як директором “Хлібінвестбуду” так і головою наглядової ради ДПЗКУ. Державне підприємство відправляло за кордон кораблі з зерном. Фактично Іванющенко відправляв державне зерно Федоричеву. Компанії останнього до сих пір не розплатилися. Уявіть, лише протягом 2013-2014 року офшори не розрахувалися з ДПЗКУ на колосальні суми. Зокрема, слідство встановило, що 44 млн. доларів заборгували офшори, де бенефіціаром є Федоричев.



Однак далі слідство не йде, тому, що “ТІС” (компанія Федоричева) продовжує активно працювати в Україні, купує політичну підтримку. Наприклад, “ТІС” є основним спонсором фонду “На благо Одеси”, який фінансує життєдіяльність губернатора Одещини Михайла Саакашвілі. Тому “дахом” в прокуратурі у цієї компанії є друг Саакашвілі — Сакварелідзе.

Причому український директор “ТІС” Андрій Ставницер — радник Саакашвілі. А якщо до цього додати, що ще одним спонсором фонду є фірма ТОВ “Судосервіс-Україна”, де засновником є Іван Фурсін, партнер Фірташа по “РосУкрЕнерго”, одногрупник Сергія Льовочкіна, а першим заступником губернатора є Володимир Жмак, що останні роки був генеральним директором “Роснефті”, яка працювала в схемах Курченка, то стає зрозуміло, чому Саакашвілі так піарять ЗМІ, що належать “колишнім”. Чому близькі до нього депутати з антикорупційної платформи костьми лягають проти повернення активів “колишніх” в державний бюджет.

Однак повернуся до “зерна”. Найсумніше, що продовжилося розкрадання зерна після Майдану. По тих самих каналах через Іванющенка, Філіпенка, Федоричева. Тільки що цими каналами користувалася “Свобода”.

Коли міністром агрополітики був призначений Швайка, він в свою чергу призначив директором ДПЗКУ людина Іванющенка — Петра Вовчука, що раніше працював в “Хлібінвестбуді”.

Тетяна Чорновол