Демонстративними вбивствами у центрі Києва Кремль нам хоче вселити одну просту думку - безпеки немає.

Зазнавши низки серйозних невдач на дипломатичному фронті і не маючи сил та можливостей для успішних дій в зоні АТО, Кремль дедалі активніше використовує нові інструменти для тиску на Україну. Тероризм звичайний - цілком звичне рішення для російського керівництва. Час працює проти них, грати за сценарієм прийняття Донбасу як «Троянського коня» Україна відмовляється, внутрішні проблеми ростуть. Значить, будуть нас «кошмарити», - пише Кирил Сазонов для Еспресо.

У тому, що вбивство полковника ГУР МО Максима Шаповала - операція російської терористичної групи, ніхто не сумнівається. Справді, такий теракт не можна списати на побутовий конфлікт або комерційні «розборки» в стилі дев'яностих.

Хоча б тому, що полковник взагалі не фігурував у публічній площині, широка громадськість не знала про нього нічого. Професійний розвідник досить серйозно ставився до правил безпеки і конспірації. Тобто знати його могли тільки ті, кому колишнє керівництво СБУ ще при Януковичі злило детальну інформацію.

Другий фактор - просто зайти у двір і закласти міну було неможливо - машини він міняв і не кидав без нагляду. Тобто за ним стежили тривалий час, чекаючи найменшого проколу. І дочекалися. При цьому вести спостереження потрібно було настільки акуратно, щоб професійний розвідник нічого не відчув.

Ресурси, які були задіяні для такої операції, говорять самі за себе - у приватників таких можливостей немає і близько. Це спецслужба. Чия саме? Питання риторичне. ЦРУ і Моссаду Максим Шаповал абсолютно не заважав. А ось для Кремля дуже навіть логічна мішень.

До логіки Кремля ми перейдемо трохи пізніше, а поки згадаємо про ще один характерний злочин - вбивство журналіста Павла Шеремета. Його теж підірвали в центрі Києва. Звичайно, журналіста дістати набагато легше, ніж офіцера розвідки, але загальний почерк і відсутність виразних слідів також наводять на думку про роботу спецслужби. Прийшли, заклали бомбу і пішли. І зникли назавжди.

Можливо, сидять засекречені агенти десь у Підмосков'ї, а може, виконавці вже годують рибок десь у Дніпрі. Так чи інакше, сліди зачищали дуже ретельно. Загальна картина збігається з убивством Шаповала в манері виконання - зухвало нахабний вибух машини з відомою людиною в центрі Києва.

До цих історій можна додати ще одну - вбивство начальника відділу контррозвідки управління СБУ Донецької області полковника Олександра Хараберюша. Він був убитий 31 березня за традиційною вже схемою - під час вибуху машини радіокерованою магнітною міною. Слідство встановило, що машина була підірвана міною, яку вночі встановила жінка-диверсант.

Всі обставини замаху зафіксовані на відео однієї з камер спостереження. Непрямі докази свідчать про те, що і тут діяв не одинак, а група диверсантів, які теж витрачали час на підготовку і стеження. Характерний почерк, погодьтеся.

Повертаємося до питання в заголовку статті і логіці Кремля, яка допоможе отримати відповідь на це питання. Вбивати офіцерів розвідки в прифронтовій зоні та далекому від лінії розмежування Києва для Кремля логічно. А ось Шеремет в концепцію абсолютно не вписується - цивільний і войовничим націоналістом назвати його теж було б складно.

Що ж об'єднує ці вбивства, які цілком можна і потрібно називати терактами? Резонанс. Вибух машини з відомим журналістом, з офіцером спецслужби або армії - це резонанс. Особливо, якщо це відбувається в центрі Києва.

Цими демонстративними вбивствами нам хочуть вселити одну просту думку - безпеки немає. Російська агентура і кадрові терористи можуть вбивати по всій території України, а не лише на лінії фронту. В українців хочуть викликати страх, паніку і, як наслідок, згоду на мир будь-якою ціною. Тобто на капітуляцію, федералізацію країни і повернення Донбасу з особливим статусом.

Це і є мета - викликати страх, дестабілізацію і дати шанс тим політичним силам в Україні, які закликають до примирення ціною поступок. Логіка проста, як лисина одного сучасного фюрера. Хто наступний стане мішенню? Давайте підемо по логічному ланцюжку.

Бійці на фронті вже були. Україна не зламалася. Офіцер спецслужби в прифронтовій зоні був. Відомий журналіст у центрі Києва був. Полковник спецназу Міноборони в центрі Києва був. Тобто йдуть по наростаючій, знижувати градус напруження ніхто не збирається.

За логікою наступною жертвою може стати відомий антиросійськими поглядами відомий політик, або високопоставлений чиновник, який прямо декларує антиросійську позицію і риторику. Все очевидно. Правда, є ще третій варіант.

Якщо спецслужби агресора не зможуть дістатися до відповідного за якістю «об'єкта», вони можуть взяти кількістю. І тоді нас чекає теракт з масовими жертвами серед цивільних. Вибух у метро, ​​підрив багатоповерхівки - швидше за все, російські спецслужби візьмуть стару кальку. Київ, Дніпро, Харків чи Одеса - найбільш логічні в цьому випадку мішені.