Минув вже рік з того моменту, як на Донбасі запанувала так звана «Незалежість».

У травні місяці минулого року на окупованих територіях Донбасу пройшов незаконний "референдум" про самовизначення регіону. Згідно з результатами "волевиявлення" бойовики заявили, що близько 90% жителів Донбасу висловилися за суверенітет регіону. Жодна розвинута держава, ані навіть Росія не визнали підсумків сепаратистського голосування.

"Референдум" став тією самою точкою неповернення, після якої на Донбасі почалися всі "принади" окупації: розграбування міст, тортури військовополонених і місцевих патріотів, обстріли житлових районів і голодні повстання жителів.

Згідно з даними ООН, в результаті бойових дій на сході з квітня 2014 року загинули понад 6 100 людей і більше ніж 15 400 - поранені.

Кількість людей, як повідомляє ООН, які виїхали з Донбасу в інші регіони України, до 15 квітня сягнула 1 млн 228 тисяч.

За рік, що минає після невизнаних сепаратистських референдумів, у двох східних областях сформувався особливий режим економічних відносин.

"Влада" непідконтрольних територій дозволила використання чотирьох валют - гривні, рубля, долара і євро. Не цураються в регіоні використання і натуральної оплати- продуктові пайки замість зарплат.

Дуже складна ситуація склалася і на більшості промислових підприємствах Луганської та Донецької областей, частина з яких або закриті, або працюють на мінімальній потужності. Згідно з даними міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у Луганській області не працює 19 з 23 системоутворюючих підприємств, у Донецькій – близько половини, а втрату робочих місць на Донбасі міністерство оцінює в 50-80%.

Багато підприємств, які зупинилися, вже не зможуть повернуться до виробництва. Деякі з них морально застаріли, інші втратили ринки - переважно російські, і вимагають або закриття, або значного інвестування для переорієнтації, але навряд знайдуться інвестори, які будуть займатись їх відновленням.

У Донецьку дрібний і середній бізнес з кінця весни знаходяться на межі виживання. Прихід самопроголошеної "ДНР" зруйнував налагоджені роками системи роботи. Підприємці з жахом і недовірою відносяться до майбутніх змін у долі свого бізнесу. "Нас повідомили про реєстрацію в міністерстві "ДНР", про нові правила ведення діяльності, навіть збирали на зустріч з "міністром", але ми так і не зрозуміли нічого. Нас лякають, що якщо ми не перереєструємося, то нерухомість, де розташовується компанія, перейде в держвласність! Уявляєте! А як бути тим, хто поїхав і поки не планує повертатися? Відповіді немає", - каже один з підприємців Донбасу.

Згідно з даними Донецької обласної державної адміністрації, більше 5 тис. підприємств, що працюють в утримуваних бойовиками районах, перереєструвалися на території, підконтрольній України, і платять податки у бюджет.

Однак, є випадки, коли підприємства або приватні підприємці реєструються одночасно і на підконтрольних України, і на окупованих територіях і платять податки не тільки в загальноукраїнський бюджет, а й до бюджетів самопроголошених "республік".

Аналізуючи те, що відбувається в «Народних республіках» можна твердо сказати, що стався масштабний деградаційний процес, в результаті якого економіка регіону відкинута на кілька десятиліть.

Нові реалії сьогодення, пов’язані з війною на Донбасі, породили біль, трагедії, зламали долі тисячам громадян України. На їхнє життя випали тяжкі випробування. Загибель рідних та близьких, дні та ночі, проведені в підвалах під обстрілами артилерії та «Градів» — все це вже понад рік стало ознакою їхнього життя.

Війна на Донбасі – це не тільки загиблі і поранені. Серед військових і бійців добровольчих батальйонів не може не турбувати зростання так званих психогенних розладів, які вже отримали назву "східний синдром" за аналогією з "в'єтнамським" і "афганським".

І кожного з нас турбують питання: «А що ж буде далі? Коли ж закінчиться ця жахлива війна, що так безжально забирає життя наших молодих хлопців?». На жаль, ані Президент, ані Росія чи Європа та навіть увесь світ надати нам сьогодні відповіді просто - не в силах.

Так, Донбас «почув» увесь світ, але ціна цього була занадто великою, а ці відгомони зовсім не варті смертей наших побратимів та сліз матерів і дітей-сиріт.

Ніхто не думав, що все це відбудеться з нами. Можливо, ці випробування нам дані не просто так, адже тільки пройшовши крізь біль, починаєш цінувати те, що маєш: свою країну, сім’ю, шматок хліба і ясне небо.

p.s. Правозахисники і міжнародні організації кажуть про одну із найбільших гуманітарних катастроф у європейській історії.